Розділ 9.5

— Нейтан чекає, що ти розповіси йому все про ритуал. Якщо ти цього не зробиш, то він здасть тебе архам.

Демон спохмурнів.

— Ти маєш розповісти про ритуал, — наполягла я. — Про нього вже знають багато демонів. Не можна дозволити, щоб так тривало й надалі. Ми маємо це припинити. Ти можеш допомогти це припинити.

Він перевів погляд поверх моєї голови. Я смикнула його на себе, змушуючи знову дивитися мені у вічі.

— Багато людей можуть постраждати, якщо про цей ритуал дізнаються сейканди. Вони захочуть убити своїх ванс. Почнеться хаос, буде багато безневинних жертв. Ти можеш це зупинити. Може тобі не дано співчувати, але ти можеш зробити правильний вибір. Тільки він визначає нас, а не наші душі.

Він мовчки стискав щелепу. Важко було уявити, що діялося в його голові, але я знала, що він не був зовсім поганим. У ньому жило щось більше. Мені хотілось достукатися до цієї його частини.

— Ти не міг вибрати, ким народитись і яку частину душі отримати, але зараз ти сам обираєш, ким бути. Це твоя відповідальність. Якщо ти справді хочеш змінити своє життя, то почни з власних рішень. Ти багато чого пережив, доля з тобою вчинила несправедливо, але це не виправдовує твої вчинки. Візьми відповідальність за своє життя, а не звинувачуй у всьому найвищі сили.

Демон не відповів. Я втомлено зітхнула, потім уперлась чолом у його груди і тихо попросила:

— Ейден, будь ласка, не роби дурниць, подумай над моїми словами.

— Хвилюєшся за мене, Ангелятко? — навіть не бачачи його обличчя, я могла з упевненістю сказати, що він посміхався.

— Так, — не стала приховувати і зізналася: — Ти мені потрібен.

Повисла недовга пауза. Ці слова вирвалися самі собою і звучали надто відверто. Я відчула, як напружився демон, тому відсторонилася і додала:

— У нас спільна мета, не забув?

Ейден розслабився і хмикнув.

— Навіть не надійся на це.

— І що тепер робитимеш? — Це питання турбувало мене найбільше. — На нас полює Беліал, Нейтан налаштований здати тебе архам, а ще через цей ритуал може постраждати весь світ.

Тяжко зітхнула.

— Викрутимося, — з самовпевненою усмішкою на обличчі запевнив він. — Скільки в нас часу?

— Приблизно дві хвилини, — відповіла і поринула в темряву його очей. Вони заворожили, випробовували, затягували у транс.

Ми дивилися один на одного, розглядали риси обличчя, вбирали кожну деталь. Наші руки, як і раніше, були зчеплені разом. У тих місцях, де стикалися тіла, горіла шкіра. Ці дотики були гострішими і чуттєвішими за будь-які слова. Якоїсь миті я, піддавшись своїм почуттям, піднялася на пальці і торкнулась чолом перенісся Ейдена: вище не дотяглася. Демон спершу напружився, а потім опустив плечі і заплющив очі. Від усвідомлення того, що він також насолоджувався нашою близькістю, у животі запурхали метелики.

— Будь ласка, Ейден, зроби правильний вибір, — ледь чутно прошепотіла я. — Пам'ятай про безневинні життя. Прошу. Не дай мені розчаруватися в тобі знову.

Навіть якби він відмовився нам допомагати, я зробила б усе, щоб допомогти вартовим запобігти катастрофі. Не хотіла бути хранителем, але й не могла поставити під загрозу життя людей. Якби наші з Ейденом погляди розійшлися і мені довелося обирати між ним і невинними життями, я без сумніві вибрала б друге.

Той, хто тримає в руках рятувальний круг і дивиться, як тоне людина, не вартий прощення. Це пасивне вбивство.

А якби він допоміг нам, то здійнявся б в моїх очах.

— Не бійся, Ангелятко. Я все вирішу, — нарешті тихо відповів він мені. — Довірся мені.

Поруч із ним у цей момент стало так добре і спокійно, що мені захотілося зупинити час і просочитися цим моментом до самих країв. Але доля мала на нас інші плани.

— Вони йдуть, — попередив Ейден за хвилину і відсторонився від мене. Разом із теплом його тіла пішов і мій спокій.

— Довіряєш мені? — запитав він, заглядаючи в саму душу. Колись я вже чула це питання. Зараз він дивився на мене без колишнього нахабства та самовпевненості. Ейден виглядав серйозним та напруженим. Я відчувала, що йому важливо почути мою відповідь.

— Так, — кивнула йому. Мені хотілося вірити демонові, і я щиро сподівалася, що не помилилася в ньому.

— Правильно, — полегшено відповів він, а куточки його губ піднялися вгору.

______________________________________

Поки Ейден щось собі планує (стратег бісів *сміх автора*), я нагадаю вам, що ви завжди можете поставити сердечко, якщо вам подобається моя творчість ❤️