Розділ 9.2

Його хрипкий оксамитовий голос теплою хвилею пройшовся по тілу. Демон міцніше притиснув мене до себе.

— Хейлі, — насилу прохрипів Ейден, — бар'єр... — Він упав навколішки разом зі мною. — Закрий його... Занадто багато емоцій. Я… не можу їх витримати.

Тіло ломило зсередини, нутрощі розривало на шматки. Я не могла зосередитися на його словах, аж надто сильно мене накрило емоціями. Тонула в них все більше, занурювалася на дно.

— Чорт забирай, Хейлі, повернись в реальність! — процідив демон, відірвавши мене від себе і зазирнувши у вічі. — Закрий бар'єр! Чуєш? Ангелятко, бар'єр!

Він струснув мене за плечі, потім обережно схопив руками з кігтями моє обличчя і з якимсь благанням та розпачом зазирнув в очі. Значення його слів поступово пробивалося до мене крізь лавину почуттів. Палаючі очі Ейдена, переповнені стражданням, діяли краще за будь-які фрази. Вони рвали серце, але змушували мозок працювати.

— Бар'єр? — схлипнув, перепитала я.

— Так, бар'єр. — Демон скривився. — Дідько, закрий його нарешті!

Я заплющила очі, зітхнула. Спробувала загнати всі емоції в душу і скувати ангельською силою. Їх виявилося так багато, що вони просочувалися крізь руки, варто було мені спробувати зібрати їх у купу.

— Зберися! — наказав Ейден і притулився своїм чолом до мого. — Будь ласка, Хейлі. Будь ласка.

Біль, благання, розпач і тепло.

Він ніколи не говорив останнього слова, але зараз вклав у нього стільки емоцій, що всередині все ще більше занило.

— Хейлі, — простогнав демон. Благання в його голосі пробило всі мої нервові закінчення і повернуло контроль над розумом.

Остаточно взяла себе в руки. Одним махом згребла всі емоції, запхала їх у душу, утрамбувала, запечатала та побудувала довкола бар'єр. Це зробила з такою швидкістю, що жодна емоція не змогла вирватися назовні.

Ейден полегшено видихнув, упав на підлогу та підтягнув мене до себе. Отак ми й сиділи деякий час. Демон міцно стискав мене у своїх обіймах, зануривши носа в моє волосся. Я тулилась до сильних грудей, стискала в кулаках його футболку, погладжувала ключицю, груди, шию. Тільки зараз, відчуваючи тепло його тіла, вдихаючи аромат дощової ночі, слухаючи часте биття серця і відчуваючи на собі міцні руки, я зрозуміла, як сильно сумувала за ним.

Думала, якою буде наша зустріч, але не чекала від себе настільки бурхливої реакції. Це дивувало і лякало мене до чортиків. Я не знала, як назвати ці почуття і що з ними робити далі, але зараз насолоджувалася моментом. Розуміла, що незабаром він обірветься, але до останнього не хотіла відпускати Ейдена. Будь моя воля, я б ось так притискалася до нього вічність.

Такі думки здавалися дикими та незвичними. Можливо, виною цьому був зв'язок наших душ. Можливо, я так сильно хотіла його знайти, що зараз відчувала тріумф, отримавши бажане. Можливо, просто звикла до нього за той час, що ми провели разом.

А, може, було щось більше.

Те, що для мене та нього поки що залишалося загадкою.

— Хейлі, — видихнув демон. Тепер у його голосі звучало полегшення.