Розділ 7.2

Як і казав вартовий, наставник уже чекав на нас. Я наперед відправила йому повідомлення, в якому вказала, що ми йдемо до Томаса. Як дивно це не звучало, але божественні істоти теж користуються мобільними телефонами. Звичайно ж, у нижньому світі та на небесах зв'язку немає, але так все одно було зручно передавати інформацію.

— Вони чекають на тебе через три години, — повідомив Нейтан. — А поки що в тебе є час, щоб поспати та відпочити. Для першого переміщення на небеса сейкандам потрібно багато сил. Ось тому до архів можна потрапити лише після того, як повністю опануєш силу.

— Думаєш, я готова?

— Впевнений, що ти впораєшся, — дивлячись мені в очі запевнив Нейтан. — Як потрапити до Небесного Залу, я розповім тобі після того, як ти відпочинеш. Не хвилюйся, там не станеться нічого страшного. Архангели лише поговорять з тобою і вирішать, чи можна тебе допускати до служби хранителя. І запам'ятай — не бреши їм. Вони легко розпізнають брехню і ненавидять її найбільше у світі.

А от якраз із цим пунктом у мене були проблеми.

Вирішила все ж таки наслідувати поради Нейтана і відпочити. Оскільки божественним істотам достатньо кількох годин сну на тиждень, я швидко виспалася. У мене ще залишався вільний час, тому зайняла себе в'язанням та роздумами про майбутню зустріч.

Коли в кімнату постукали, зрозуміла, що час настав. Відклала спиці з нитками, глибоко зітхнула і вийшла до вартових. Вони, як завжди, чекали мене у вітальні.

— Що потрібно робити? — запитала у них.

Нейтан розповів мені, як можна потрапити до Небесної Зали. Це відбувалося приблизно так само, як і звичайне переміщення через стіну. Я летіла до хмар, розтинала небо, здіймалася все вище й вище. Вартові спостерігали за мною на відстані на випадок, якщо щось піде не так. На достатній висоті я заплющила очі і уявила, як моя сутність продовжує летіти далі і потрапляє до білої зали. Тіло почало поступово розчинятися, я перетворилася на справжню енергію, яка продовжувала свій шлях.

Я була скрізь і ніде водночас.

Розум представив великий, просторий зал. Свідомість зосередилася на думці про архангелів. Ангельська сутність продовжувала летіти далі, але нічого більше не відбувалося. Потім мою енергію почало притягувати до однієї точки, ніби там був магніт. Моя сутність розчинилася в ній, а потім відновилася в зовсім іншому місці.

Коли тіло повністю матеріалізувалося, зір прояснився. Я озирнулася. Навколо мене була порожнеча. Під ногами — тверда підлога, але густий туман діставав до кісточки та не дозволяв розгледіти навіть ноги. Це місце нагадувало нескінченний простір з білими хмарами або туманом. Все було розпливчастим, крім восьми великих крісел, які більше нагадували трони. Вони стояли півколом, на них сиділи вісім величних ангелів. Чоловіки та жінки були одягнені в людський одяг білих і сірих тонів, що звисали з їхніх тіл. Від них виходила настільки потужна енергетика, що тіло пробивало дрібне тремтіння. Мені ледве вдавалося встояти на ногах від такого натиску. Їхня сила вселяла страх і змушувала підкорятися їм.

Могутні, давні, божественні.

__________________________
Любі читачі, у моєму блозі скоро вийде пост, тож не забудьте підписатись на мою сторінку автора, щоб не пропустити його ❤️