Розділ 3.5

— Не дивно, — пирхнув Нейтан. — Думаю, Беліал подбав про те, щоб про них ніхто не знав. Якщо він доручає їм такі завдання, вони мають бути добре навчені. Це стосується не тільки володіння демонічної сили, а й уміння входити в довіру, випитувати інформацію, шпигувати, переховуватись, видавати себе за когось іншого. Це мають бути розумні, хитрі демони, які думатимуть лише про себе та про свою вигоду. При цьому вони повинні бути вірними Беліалу, а значить, або у нього є на них важіль тиску, або він має те, що їм потрібно. Просто так ніхто б не став наражатися на такий ризик, а демони з їхньою егоїстичною натурою тим більше. Ейден цілком підходить під цей опис. — Вартовий виразно глянув на мене.

Нейтан щойно безпосередньо заявив про свої підозри щодо Ейдена. Тепер у його очах він виглядав як виконавець усіх незаконних справ Правителя Пекла. А це означало, що вартовий не збирався від нього відставати, поки не довідається всі деталі його роботи.

— Але це лише чутки та гіпотези. Немає жодних доказів його провини, а значить, ми не можемо його звинувачувати в тому, що ти щойно сказав.

— Гіпотези, які засновані на логіці, — поправив мене вартовий. — Я не збираюся тобі нічого доводити, бо це марно, але пам'ятай про ймовірність такого повороту подій.

Сперечатися з ним було марно.

— У нас є проблема, — заявила Лейла. — Якщо Ейден справді той, про кого розповів Разіель, значить, він чудово вміє ховатися. І якщо він за власною волею ховається від нас, то наші шанси знайти його зменшуються у кілька разів. Ще відкрите питання щодо Кендри. З вашої розповіді виходить, що вона близько знайома з Ейданом — з демоном, про якого практично ніхто нічого не знає. Демониця явно не з простих. До того ж, схоже, вона спочатку прийшла до вас не для допомоги, а щоб погрозами змусити вас більше не розпитувати про Ейдена. Наскільки ми можемо їй довіряти? Може вона нас обдурить і пустить хибним слідом? Або приведе Хейлі прямо в руки Ейдена, якщо він дійсно хоче принести її в жертву. — Вартова глянула на мене. — Якщо вона запропонує кудись піти без нас, навіть не думай погоджуватися.

Голос вартової був твердий, як сталь. Попелясте волосся, сплетене в кілька колосків і зібране в хвіст, темні джинси, біла майка, яку прикривав шкіряний піджак, загострені вилиці, прямий погляд, суворі риси обличчя.

Лейла була небагатослівною, стриманою і в деякому плані холоднокровною. На тренуваннях вона завжди говорила по справі. Всі зауваження робила по суті, не хвалила, але й не лаяла. Вона лише підбивала результати заняття без своєї суб'єктивної оцінки. Я ніколи не помічала, щоб вона відчувала яскраві емоції, і завжди бачила у ній жінку воїна, а зараз на собі відчула силу її погляду.

Сірі пронизливі очі вартової пробирались в душу, нав'язували свою волю і пригнічували своєю рішучістю.

— Обіцяю не погоджуватись ні на що без вашого відома, — запевнила я Лейлу. Коли вона кивнула і відвернулася, з мене трохи спала напруга. — Щодо Кендри, то мені здалося, що вона казала правду.

— Ми не можемо цього знати, — зауважив Нейтан, схрестивши руки і впершись у спинку крісла, на якому нещодавно сиділа демониця.

— З цим я повністю згодна, але в мене щодо неї гарне передчуття. Ви самі говорили, що у божественних істот добре розвинена інтуїція, тому їх важко обдурити. Так ось, моє шосте чуття підказує мені, що вона, попри свою грубість, була з нами чесною.

— Мені теж здалося, що вона казала правду, — підтвердив Нейтан. Неочікувано, що він хоч в чомусь погодився зі мною. — Судячи з крил Кендри, припускаю, що вона дуже сильна демониця. Скоріш за все, першого рангу. А це означає, що вона сама по собі є потенційно небезпечною.

Адам задумливо потер підборіддя.

— У будь-якому разі ми маємо бути обережними.

На цьому ми зійшлися.

Вже минуло близько десяти години з візиту Кендри. Залишалося ще щонайменше чотирнадцять до її приходу. Зараз ні в кого не було часу для тренування. Поки вартові обговорювали свої справи у вітальні, я вирішила піти до своєї кімнати. 

Спокійно чекати звісток від Кендри було нестерпно. Час ніби зупинився, а потік думок розривав голову. Я вирішила відволікти себе в'язанням. Після візиту до міс Дороті та її уроків купила собі спиці та червоні нитки. Іноді, у той рідкісний вільний час, у мене була змога вчитись в'язати. Це допомагало зосередитися. Здавалося, що під час цього процесу думки, як і цей клубок, потроху розплутувались.