Розділ 3.3

Слова незнайомки трохи притупили осад на душі, але їй я не могла вірити повною мірою.

— Ти добре його знаєш? Хто ти? Твоя черга відповідати.

Вона звела очі догори, встала з крісла, перетворилася на божественну істоту і назвала своє ім'я:

— Кендра.

Демон не міг брехати про своє ім'я у справжньому образі. Вони були унікальними і ніколи не повторювалися між собою.

— Він знає про ваше з Ейденом хм... спільне? — вона махнула головою у бік Нейтана і задумливо на нього подивилася. — Думаю, знає. — Демониця кивнула своїм думкам. — Навіть дуже добре знає.

Кендра повернула людський вигляд, сіла в крісло і з цікавістю піддалася вперед.

— І як тобі роль наставника? — поцікавилася вона, пильно дивлячись на нього. — Для вартового це незвично, правда?

Він був здивований її питанням не менше, ніж я. Вона знала, що я сейканд, а Нейтан мій наставник. Але ми про це не говорили і ніяк це не показували. Вартові та хранителі часто співпрацювали.

Я згадала наше тренування на даху.

«Можливо, вона все зрозуміла по нашій розмові? Ні, ми майже нічого не говорили. Лише обмінялися кількома фразами. А Нейтан міг тренувати хранителя, як потенційного бажаючого вступити до лав вартових».

— Правда, — підтвердила вона своїм думкам, посміхнулася і відкинулася на спинку крісла. — Я здивована, що він знайшов тебе.

Демониця перевела на мене погляд.

— Хоча цей засранець завжди був упертим, як баран. Домагався бажаного за всяку ціну. Ніколи не зупинявся на шляху до мети.

Вона говорила так, ніби знала Ейдена протягом усього життя. У її голосі не було ненависті, неприязні чи інших негативних емоцій по відношенню до нього. Так говорять про тих, з ким були знайомі дуже довгий час, чи росли разом, чи кого виховували.

— Хочеш переконатись, що половина твоєї душі не помре? — прямо запитала Кендра.

Я не знала, що відповісти. З одного боку вона стверджувала, що я сейканд, але демониця могла не знати це напевно. Можливо, це питання було перевіркою.

«Якщо я підтверджу це або проігнорую, вона переконається у своїй правоті».

З іншого боку, Кендра знала, що Ейден з другого покоління. Цю інформацію було заборонено розповсюджувати, а значить, вона була з ним дуже близько знайома.

— Ти була його наставником, чи не так?

— На щастя, ні, — скривилася вона. — Але мені довелося няньчитися з цим шмаркачем, поки він не відростив крила.

Я не знала, чи це можливо. Нейтан говорив, що сейкандів до розкриття сили можуть бачити лише їхні наставники та архи. Решті вони не повинні попадатися на очі без нагальної потреби. Їхні особи та імена мали залишитися в секреті.

— На запитання про душу можеш не відповідати. Мені й так усе зрозуміло. Тоді перейдемо до діла. — Вона уперлася ліктями в коліна і подивилася на нас вбивчим поглядом: — Припиніть шукати Ейдена.

— З чого це раптом? — поцікавився Нейтан, схрестивши руки на грудях. Його явно дратувало, що демониця сміє йому наказувати.

— Завдяки вашим пошукам тепер кожен другий демон знає про демона на ім'я Ейден, якого розшукують вартові, — прогарчала вона. — Досить вигукувати його ім'я на всі боки. Врубайте мізки. Не просто так про нього майже ніхто ніколи не чув. Ви робити йому гірше.

— Ми не стали б цього робити без крайньої необхідності. Я відчуваю, що він потрапив у халепу.

— Коли ви його востаннє бачили?

— Трохи більше двох тижнів тому.

— І з того часу жодних звісток?

— Так. — Кивнула їй.

Демониця зімкнула руки в замок і поклала на них підборіддя. Трохи подумавши, вона поставила наступне запитання:

— Він казав, куди йде, чи просто зник?

Я згадала його останнє повідомлення.

— Сказав, що треба піти і щоб я не йшла з дому до його повернення.

— При цьому Ейден присягнув тобі не брехати, а своїх клятв крові він дотримується до кінця, — промовила вона, наче на підтвердження власних думок. — До того ж про нього нічого не чути довгий час. І він би не допустив, щоб про його ім'я розпитували за спиною.

Кендра задумалась, а потім рішуче звернулася до нас:

— Якщо ви назвете свої ім'я, то я допоможу вам. Дізнаюся, що з ним, але до цього моменту більше жодна жива істота не повинна чути про Ейдена, зрозуміло?

Її пропозиція звучала привабливо, але мене цікавив один момент.

— Чому про Ейдена ніхто не повинен знати? Він справді права рука Правителя Пекла?

— Не кажи, чого не знаєш, — вишкірилась демониця. — Він демон, і це все, що тобі треба знати про нього.

— Як ми можемо тобі довіряти? — Нейтан підозріло зіщулив очі.

— Ти знаєш, що ніяк. Ви не маєте вибору. Або я довідаюсь про нього і проінформую вас, або я дізнаюся щось про нього і не скажу вам нічого. Лише два варіанти. Сумніваюся, що ви зможете дізнатися про те, що і я. У вас немає такого доступу, інакше ви б одразу так зробили. Поки що я ваш єдиний шанс.