Розділ 2.2

Вартовий примружився. Обстановка в кімнаті розпалювалася.

— Я не можу довіряти тому, хто брехав мені, — уперто заявив він. — Збрехав раз, збреше і вдруге.

Його очі з викликом дивилися на мене.

— До того ж ти розповіла нам не всю правду, га? — Він сам знав відповідь на своє запитання. Не було сенсу заперечувати. У божественних істот чудова інтуїція. Він відчував, що я продовжую недомовляти.

— Ти надто критично оцінюєш усіх. Світ не поділяється на чорне та біле. Правила та закон не завжди виявляються вірним шляхом. У світі є тисячі винятків, але ти їх не бачиш. Ти зациклений на них. Це заважає дивитися на речі під іншим кутом. Поки ти цього не зрозумієш, я не можу повністю довіритись тобі.

Ейдена позбавили права обирати: хоче він бути демоном чи ні. Він припустився помилок, але я хотіла дати йому шанс виправити все. 

Дати йому вибір. 

А за потреби готова була власноруч його зупинити. 

Усі замовкли. Ми з Нейтаном продовжили битву поглядів. Кожен залишився при своїй думці. Кожен дотримувався своїх принципів.

Вартовий набрав повні легкі повітря і неквапливо видихнув у спробі заспокоїтись. Потім знову почав розмову.

— Ви порушили мій наказ. Обидва. — Його голос втратив будь-які емоції.

— У кожного з нас свої завдання. — Адам ступив уперед. — Як я вже сказав, моя місія — захист Хейлі. Це мені доручили архангели. 

Наставник сильніше стиснув щелепу.

— Ось як.

Знову повисла мовчанка. Я могла заприсягтися, що слова Адама сильно зачепили Нейтана. Вони не говорили мені про своє минуле, але я могла сміливо припустити, що їх об'єднувало багато речей.

Позаду мене відчинилися двері.

— Ви гірші за примхливих дітей, — заявила Лейла, проходячи до вітальні. — Такими темпами ви ні до чого не прийдете.

— Ти мала прийти за кілька годин, — підмітив Адам.

— Він мене покликав. — Вона кивнула на Нейтана і сіла на підлокітник дивана.

— Ти знала про їхні вилазки? — запитав наставник.

— Так.

Ні я, ні Адам їй про це не говорили. Скоріш за все, вартова здогадалася про це сама.

— І мені не сказала, — підсумував він. — І їх не зупинила.

— Я довіряю Адаму. Він не став би робити дурниць і має рацію. Хейлі рішуче налаштована щодо пошуків Ейдена. Якщо її обмежувати від цього, вона спробує втекти від нас чи наробить дурниць за нашою спиною. Легше дозволити їй брати участь у цьому і тримати під контролем. У такому випадку ми хоча б знатимемо про її дії. Це як забороняти підлітку виходити гуляти. Він потай зробить все у точності навпаки, а потім це виллється в масу проблем. Ми можемо посадити її на ланцюг, але тоді вона перестане йти з нами на контакт.

Якби вартові утримували мене силою, моя повага і довіра до них остаточно стерлися б.

— Розкажіть мені про все, що ви робили за моєю спиною, — став вимагати Нейтан.
Адам розповів, що через його інформаторів ми виходили на місцевих демонів, які могли щось знати про Ейдена. Якщо наша з ним перша зустріч пройшла в цьому районі, то, скоріш за все, він працював саме тут. Між демонами на певний час умовно закріплювалася територія, де вони працювали, тож про Ейдена мали знати місцеві божественні істоти — насамперед вартові, які відповідали за перевірку їхньої роботи. На жаль, від них Адам не отримав жодної інформації щодо мого ванси.

Деріленд був величезним містом із великою кількістю населення. Божественних істот тут теж було чимало. Територія, де вони працювали, ділилася на райони. У кожному були негласні лідери. Ми з Адамом спершу розпитували дрібних демонів, потім перейшли до ватажків, але й ті нічого не знали про Ейдена. Ми все більше переконувалися в тому, що він працював в іншому районі, а тут лише проходив повз і вирішив підкріпитись життєвою енергією грішника, залишивши на ньому пекельне тавро. Але ніхто нічого не чув про Ейдена.

Я згадала про міс Дороті і в супроводі Адама вирушила до неї. Завдяки її підказці ми натрапили на Разіеля. Через нього дізналися, що Ейден не простий демоном, а права рука Правителя Пекла. Точніше, що в Нижньому світі серед високопосадовців ходили чутки про демона, який прирікав їх на муки. Одне з його імен було Ейден.

— За два тижні ніхто з божественних істот Деріленда та сусідніх містечок, яких я опитав, нічого не знав про Ейдена, — похмуро зауважив Нейтан. Його обличчя було задумливим та зосередженим. Тепер вся його увага переключилася на мого вансу. — Навіть серед найвищих демонів про нього нічого не чули. Хто такий Разіель?

— Місцевий демон. Негласний власник барів, нічних клубів, підпільних борделів та інших розважальних місць. Тримається у тіні, себе не підставляє. Через його заклади проходить багато цікавих особистостей, тож він у курсі більшості подій, що відбуваються у Нижньому світі. Розумний і дуже обережний.

— Дивно, — спохмурнів Нейтан, — я обійшов майже всю верхівку демонів Деріленда і нічого про нього не дізнався.

— Без підказки спостерігачки ми теж його не знайшли б.

— Якщо Ейден справді права рука Правителя Пекла, то його буде складно дістати. Він може ховатися у Нижньому світі. Ми можемо лише розпитати про нього ближнє коло Беліала.