40

Лія, не оглядаючись практично влетіла до своєї кімнати в гуртожитку й лише там нарешті змогла видихнути. У коридорах було тихо — більшість студентів ще розважалися на тій клятій вечірці. Тож, на щастя, ніхто не бачив її. Звісно, сукнею вже нікого не здивувати. А от підпухлі губи після того, як вона спершу з’явилась з Дашкевичем, а тоді зникла разом з ним, викличуть не одну плітку. Чого-чого, а пліток про себе дівчина провокувати не бажала.

Закривши за собою двері Лія глибоко вдихнула та видихнула. Серце шалено калатало наче вона пробігла марафон, а не кілька сходових кліток та коридор. І все через клятого Дашкевича! Спересердя Лія жбурнула паперовий пакет із речами на ліжко та стягла верхній одяг та взуття. Після цього дівчина взялася за сукню. Однак тут здоровий глузд переміг, і хоч як вона намагалась якомога швидше її скинути з себе та все ж діяла обережно. Надто вже дорогою вона була. Тканина м'яко ковзнула до ніг, і Лія з полегшенням натягнула звичну піжаму: вільну футболку та шорти. Разом із одягом прийшло полегшення та заспокоєння. Цей вечір нарешті минув. 

На ліжку почулось протяжне гудіння та вібрування. Підхопивши з підлоги сукню Лія поглянула на екран смартфону. На ньом висвічувалося ім’я Софії. Лія важко зітхнула. Через Дашкевича вона геть забула сказати подрузі про те, що їде в гуртожиток.

— Ліє! Ти де пропала?! — голос подруги в слухавці звучав досить гучно на  фоні басів клубної музики. Софія явно відійшла в якесь тихіше місце клубу, але все одно майже кричала. — Куди ти зникла після танцю?!

— Софі, заспокойся, все нормально, — намагаючись говорити невимушено промовила Лія. — І взагалі, я вже в гуртожитку. Тож можеш не перейматися, — вона сіла на ліжко й підтягнула до себе коліна

— У гуртожитку?! — Софія аж пискнула від подиву. — Ліє, не крути мені мізки. Як ти туди дісталася? Тільки не кажи, шо з Дашкевичем? Він же ж  виходив із клубу з виразом навіженого. Що між вами відбувається?

Лія відчула, як щоки починають зрадницьки палати. Перед очима миттєво виринув темний та як і казала Софі, злегка навіжений, погляд Арсена.  А вже наступної миті поцілунок приховав цей погляд від неї. Лія з силою заплющила очі, проганяючи спогад.

— Нічого особливого не відбулося, — збрехала вона, намагаючись, щоб голос звучав якомога рівніше — Просто він помітив, що я не надто прагну танцювати з тим хлопцем. От і втрутився… — Лія схрестила пальці сподіваючись, що подруга повірить. Зрештою вона й сама не до кінця розуміла причину такого вчинку Арсена. Софі замовкла. Ритми басів нагадували ритм серцебиття перед вироком.

— Отже просто заступився? — протягнула подруга з неприхованою іронією. — Ну гаразд. Зараз головне, що ти в безпеці. До зустрічі!

— Бувай, — зітхнула Лія не бувши певною, що Софі дочекалась її відповіді. Надто вже багатообіцяючим був тон подруги в кінці. Лія відкинула телефон на ковдру й упала спиною на подушку. Софі однозначно повернеться до цієї розмови. Потрібно підготуватися. І, про всяк випадок, варто домовитись з Арсеном про єдину версію. Але чи погодиться він?