37

Зосереджена на тому, щоб якомога швидше закінчити макіяж, Лія не відразу зрозуміла про кого говорить дівчина позаду. Вона кинула на її відображення в дзеркалі короткий погляд й на мить призадумалась над тим її іменем. Вона бачила цю шатенку в компанії Арсена й наче чула її ім’я, але не могла пригадати його. Спогад про Дашкевича наштовхнув Лію на думку про те, що дівчина якраз його й має на увазі.

— Не думаю, що це тебе стосується, — врешті промовила Лія наносячи блиск на губи. Імені дівчини вона так і не згадала. Але зараз це здавалось вже й не таким важливим. Зрештою, яке їй діло до того що й кого цікавить. Вона не збиралась нікому нічого пояснювати.

— Думати корисно, — скривила вуста у знущальній позначці дівчина, — Особливо тобі. І оце, — вона провела в повітрі вказівним пальцем наче обмальовуючи Лію, — Можеш не старатися…

Двері в туалет відчинились, перервавши слова незнайомки й вона швидко пішла геть. Лія ж стояла намагаючись зрозуміти що це було. Зрештою, що б собі не науявляла ця дівчина, вона була певна, що якою-якою, а особливою для Дашкевича вона не була. В кімнату гучно сміючись ввалилось кілька дівчат, й Лія відкинувши роздуми та здогадки, поспішила вийти.

Повернувшись до столика вона повернула подрузі косметичку й сіла поруч з нею. По іншу сторону від Софі сидів Тимур й Арсен. Лії кортіло дізнатись як сталось, що подруга опинилась в компанії Бистрицького, але він міг почути їх розмову. Тож довелось відкласти розмову.

Поступово, під впливом атмосфери вечірки та гучної музики дівчина почала заспокоюватися. Вирішивши, що раз вже вона тут, то може й відпочити вона радо відгукнулась на пропозицію подруги потанцювати. Згодом до них приєдналась Ніка й Лія практично забула про те, що Арсен фактично шантажем змусив прийти її сюди. Поступово до їх трійці почали підходити хлопці, які спершу просто танцювали поруч, а потім почали запрошувати дівчат. Ніка відмовляла, посилаючись на кавалера. А от Софі з радістю погоджувалась. Як власне і Лія, для якої перше запрошення було несподіванкою.

Арсен, який у цей момент саме підносив склянку з віскі до губ, завмер. Його пальці так міцно стиснули скло, що воно ледь не тріснуло. Він провів її поглядом до середини танцполу, куди перемістилась парочка. Один танець змінився іншим. Лію запрошували знову і знову. Завдяки яскравій смарагдовій сукні Арсену було легко побачити дівчину серед натовпу. Лія рухалася в такт музиці, сміялася, повністю віддаючись ритму. І з кожним новим хлопцем, який наближався до неї, обличчя Арсена ставало все похмурішим. Він сидів за столом, наче грозова хмара, практично не розмовляючи ні з ким і впевнено спустошуючи склянку за склянкою.

Це напруження стало настільки помітним, що Тимур не витримав та штовхнув друга ліктем у бік.

— Якщо ти ще сильніше стиснеш щелепу, у тебе зуби покришаться, — тихо засміявся Тимур, киваючи в бік танцполу.

— Тимуре, не псуй вечір, — посміюючись заперечив Макс, — Дай насолодитись ревнощами Арсена. Таке не щодня побачиш.

Дашкевич нічого не відповів, лише його погляд став темним, майже чорним. Але в напівтемряві нічного клубу це було непомітно. Та й якби було помітно Макса цим було не злякати. Надто вже добре він знав Арсена.

Тим часом музика змінилася на більш повільну, і біля Лії виріс високий, нахабний мажор із паралельного курсу. Він притягнув її до себе трохи ближче, ніж дозволяли пристойні танці. Лія спробувала трохи відсторонитися, але хлопець, сп'янілий від алкоголю та близькості красуні, раптово опустив свої долоні занадто низько, майже на її сідниці, нахабно стискаючи тканину смарагдової сукні.

В Арсена всередині наче щось обірвалося. Логіка й контроль, прораховані заздалегідь — усе злетіло під три чорти. Він підвівся з дивана так різко, що перекинув порожню склянку. Кілька секунд і Дашкевич уже був на танцполі. Він виріс за спиною мажора немов стіна. Рука Арсена важко лягла на плече хлопця, і одним різким, грубим рухом він відштовхнув його від Лії так, що той ледь втримався на ногах.

— Геть звідси. Швидко, — процідив Арсен крізь зуби. Хлопець спершу хотів заперечити, але поглянувши десь за спину Арсена ледь похитав головою і відійшов. Лія від несподіванки важко дихала, а її груди бурхливо підіймалися.

— Ти що коїш?! — обурилася намагаючись не зриватись на крик. Сором та гнів обпікали обличчя дівчини. — Якого дідька ти влаштував сцену?

Замість відповіді Арсен зробив крок уперед, практично впершись грудьми в її пальці, якими вона намагалася відштовхнути його. Він обхопив її талію обома руками, притискаючи до себе настільки близько, що вона відчула шалений стукіт його серця та жар, який йшов від його тіла. Лія розуміла, що на них і так вже дивляться та все ж зробила спробу вирватися із лещат обіймів Дашкевича.

— Просто танцюй, — наказуючи кинув Арсен, змушуючи Лію рухатися під повільний ритм, що, на щастя, продовжував лунати з динаміків. Помітивши, що Лія збирається ще щось сказати, він нахилився до її вуха — Поводься тихо, якщо не бажаєш, щоб я замість танцю знайшов того виродка і натовк йому пику та переламав брудні лапи.

Лія заглянула в його потемнілі очі намагаючись знайти бодай краплю сміху. Та його не було. Арсен не жартував. Нова сторона Дашкевича лякала. Мимохіть дівчина відмітила те, що він справді заслуговує свого прізвиська. І вже не лише через те, що від диявольськи привабливий. Раптом  тканина сукні стала надто тонкою, а руки Арсена надто гарячими. Повітря навколо них стало задушливим й в голові почало паморочитись.