36

До нічного клубу вони доїхали в повному мовчанні. Вона вперто дивилася у вікно, стримуючи в собі образи. Арсен напружено пильнував за дорогою та раз по раз дивився на годинник. Він і справді планував прибути в клуб набагато раніше. Звісно, винною у його запізненні була Лія. Він і передбачав такий варіант, але все ж дав їй шанс, який вона не використала. Тільки от покарати її за це як слід, він поки не міг. Тож доведеться пригадати про це їй пізніше.

Припаркувавшись на заздалегідь зайнятому для нього місці за кілька метрів від входу, Арсен пильно поглянув на Лію.

— Вийдеш сама чи допомогти? — на його вустах з’явилася злегка хижа посмішка. Практично така ж сама, як і біля торгового центру. Щоправда зараз він був більш задоволеним, адже нарешті його сьогоднішній план стає реальністю. 

— Сама, — відсікла Лія, оглянувши парковку й ледь нахмурила лоба. Та була вщент забита автомобілями, а навколо ходило досить багато студентів, які вочевидь хотіли прохолодитися від клубної спеки. Тривожне відчуття неприємно кольнуло десь в грудях. Але все, що вона могла зробити, це лише глибоко вдихнути перед тим як вийти з авто.

Коли вони переступили поріг клубу, гучна музика миттєво заполонила усі думки, а неонове світло засліпило очі. Лії знадобилося кілька секунд аби звикнути до атмосфери та оглянутись. Дівчина не знала чи тут були студенти лише з їхнього закладу, але те, що сьогодні був аншлаг, вона розуміла чітко.

Арсен змахнув рукою пропускаючи Лію вперед. Вона поняття не мала куди йти, але все ж таки рухалася. Шукаючи очима в натовпі Софію та Ніку дівчина прямувала в сторону бару. Їй здавалося логічним, що дівчата мали б бути тут, або поблизу. Те, що вони встигли зайняти собі столик здавалося для неї нереальним. Надто багато народу тут було.

Кожного разу, коли їй доводилося пройти повз хлопців Лія відчувала на собі їх відверто оціюючі погляди. Смарагдова сукня виглядала настільки дорого і спокусливо, що хлопці, які стояли біля барної стійки, буквально застигли з бокалами в руках та роздягали її очима, ковзаючи по відкритих плечах і лінії стегон. Дівчина, зупинившись та не помітивши Софії, напружилася, відчуваючи, як тривога в грудях починає переростати в паніку. Тож те, як на неї дивилися хлопці, вона просто не помічала.

Однак помітив Арсен. Побачивши, як один із футболістів університету занадто відверто задивляється на декольте Лії, Дашкевич відчув, як усередині закипає глуха, дика ревність. Різким, владним рухом він схопив Лію за долоню, переплітаючи свої пальці з її. Його хватка була гарячою і міцною, немов він тримав свою власність і заявляв усім навколо: «Вона моя!».

Тягнучи Лію за собою він попрямував до VIP-зони, де поруч із Тимуром та їх компанією, сиділа Софі. На щастя Лії, подруга виглядала абсолютно цілою та неушкодженою. Більше того, в момент коли вони підійшли Лія із здивуванням відмітила, що Тимур поводився з Софі дивовижно ввічливо. Він щось весело розповідав, тримаючи в руці келих, і на його губах грала фірмова, але напрочуд тепла усмішка. Софі виглядала розслабленою та сміялася у відповідь і навіть кокетливо поправляла волосся. Вона й гадки не мала, що стала причиною шантажу і що Лія примчала сюди лише задля її порятунку.

Лія полегшено, здригнувшись усім тілом, видихнула. Напруга, яка сковувала її, почала потроху відступати.

— Ліє? — подруга виглядала здивованою, коли побачила як Лія підійшла разом з Арсеном, — Ти таки прийшла! Тимур казав, що Арсен не дасть аби бодай один студент сумував в гуртожитку. Бачу, він таки дотримав свого слова, — вона радісно засміялася і оцінююче поглянула на подругу й кинулась її обіймати, — Ти приголомшливо виглядаєш, але не вистачає мейкапу, — подруга стишила голос.

— Я не хотіла… — видавила Лія обіймаючи Софі та ледь стримуючись аби не розридатись від полегшення. Зрештою, Арсен викрутив все так, що подруга навіть не зрозуміла що сталося, — А де Ніка?

— О, вона мене сюди привела й пішла трішки розважитись зі своїм кавалером, — Софі нахмурила брови й відразу ж розправила їх, — Але не заговорюй мені зуби. Тобі потрібен макіяж. Негайно. Ходімо. У мене в сумочці є базовий мінімум для цього.

— Я сама, — здалася Лія розуміючи, що Софі не відстане. І, поки подруга не передумала, взяла її сумочку та пішла до вбиральні.

Попри те, що було людно, тут майже нікого не було. Мабуть це було через те, що вечірка почалась ще не так давно. Тож Лія не звернула уваги на те, що вона залишилась там сама. Вона вже майже закінчувала макіяж коли позаду почула доволі неочікувану фразу:

— Гадаєш, якщо приїхала з ним, то стала особливою в його очах?