22

​Пальці Арсена на її зап’ясті були теплими, але Лія відчула легкий озноб. Проте вона не відсахнулася. Не могла або просто не хотіла програвати в цій мовчазній дуелі поглядів. Кожен її вдих був обережним, наче вона боялася сполохати ту тонку нитку, що перепліталася між ними.

​— Ти так відчайдушно борешся за правду, Горова, — прошепотів Арсен, не відпускаючи її руки. — Але чи зможеш ти її втримати, коли вона стане, скажімо, не зовсім зручною для тебе.

​Він злегка нахилився вперед, так що його обличчя опинилося в лічених сантиметрах від її вуха.

​— Давай перевіримо твій професіоналізм. Забудь про підручники. Уяви: я — той самий чоловік із нашого кейсу. Чоловік, який щойно прийшов і зізнався тобі, що фото в мережі — не монтаж. А за дверима вже стоять репортери, готові розірвати моє життя на шматки. А ти — піарник, в якого життя та кар’єра залежать від мене.

​Лія відчула, як серце зробило болючий кульбіт. Гіпотетична ситуація в  виконанні прозвучала занадто реально.

— Я б... — почала вона, але голос зрадницьки здригнувся. Вона проковтнула клубок у горлі й спробувала повернути собі самовладання. — Я б сказала тобі, що ми вийдемо і скажемо правду. Що ти помилився, але готовий спокутувати провину…. Ми ж не будемо тримати людей за ідіотів.

​Арсен коротко хмикнув, і цей звук був сповнений гіркого скепсису. Його пальці на її зап’ясті ледь помітно стиснулися.

— Правда знищить мою кар’єру. Твій комфорт. Наші плани. Ти готова пожертвувати всім заради чесності? — його голос став нижчим, інтимнішим. — Подивися на мене. Не як на партнера по проєкту. Як на людину, яку ти знаєш давно, якою дорожиш. Що ти мені порадиш?

​Лія нарешті глянула йому в очі. У цій грі вона раптом побачила щось більше. Його погляд був випробуванням, яке вона була готова програти.

​— Ти хочеш, щоб я стала твоєю співучасницею в брехні? — так само пошепки відповіла вона. — Щоб я посміхалася на камеру, знаючи, що ти зрадив? Це не кохання, Арсене. Я не певна, що правильно захищати зраду.

​Арсен раптом відпустив її руку, але не відсторонився. Навпаки, він зміряв її поглядом з ніг до голови — повільно, цинічно, наче оцінюючи її вразливість. Його очі зупинилися на білому кардигані, який вона механічно поправила, наче закриваючись від нього.

​— Ти така наївна, Квітко, що це навіть боляче, — вимовив він, і в його тоні проковзнула справжня жорсткість. — Світ не такий чесний та невинний, як ти гадаєш. Краще навчися бити першою, ніж чекати на черговий удар. Твоя правда нікого не врятує, вона лише зробить тебе зручною мішенню. А я не хочу, щоб моя партнерка була мішенню.

​Він відкинувся на спинку стільця, миттєво руйнуючи ту інтимну сферу, яку сам же і створив. На його обличчі знову застигла звична маска байдужості, але Лія бачила, що його плечі напружені.

​— А тепер спробуй довести, що твоя кришталева чесність не розіб’ється об перший же серйозний чек. Покажи мені, як твоя «правда» збирається рятувати імперію, що тоне в бруді. Якщо не переконаєш мене тут, — назовні тебе просто зжеруть. Я чекаю. 

​Лія мовчала. Вона дивилася на своє зап’ястя, де досі відчувалося примарне тепло його пальців. Його слова про «бити першою» відлунювали в голові набагато гучніше за тишу бібліотеки. Вона зрозуміла: він не говорить не лише про риторику. Проте вона зрозуміла дещо більше: попри цинізм і жорсткість Арсена, їй хотілося, щоб він знову взяв її за руку.