1

— Ну що, Арсе, — Тимур Бистрицький, незмінний супутник Арсена Дашкевича у всіх авантюрах, штовхнув друга ліктем. — Цього року будеш продовжувати натреновану традицію чи вигадаєш нову? 

Арсен сидів відкинувшись на спинку оксамитового диванчика у VIP-зоні. Ліниво прокручуючи у пальцях магнітний ключ від автівки, спостерігав за натовпом крізь сонцезахисні окуляри.

На питання друга ледь помітно всміхнувся кутиком губ. Його «ігри» були відомі на весь університет, хоча їхня суть завжди залишалася в тіні. Дівчата боялись стати їх “частиною” та з задоволенням спостерігали над процесом.

Тимур обвів поглядом танцмайданчик, що чудово проглядався з їх верхнього ярусу.

— Диви, який сьогодні аншлаг. Певен, ти знайдеш потрібну дівчину.

— Ти ж знаєш, Тимуре, я не зраджую собі. Тільки от цього року мені потрібна особлива жертва. — голос Арсена був низьким і спокійним. — Не чергова лялька, яка впаде в ліжко після першого коктейлю. Одна на семестр — вже не цікаво. Мені потрібно щось... справжнє. Те, що цікаво буде ламати. Навряд чи тут знайдеться така. Сходжу за випивкою, — додав потрясши порожній стакан та попрямував до барної стійки.

Компанія Софії та Ніки з радістю прийняла Лію. Завжди компанійська дівчина зовсім скоро стала “своєю”. За розмовами, танцями та напоями знайомство перетекло в гру “Правда ч

и дія”.

— То що, Ліє, правда чи дія? — запитав один із хлопців, коли горлянка пляшки зупинилась навпроти дівчини.

— Дія. — сміючись відповіла дівчина злегка захмелівши від коктейлю.

— Тоді… поцілуй будь якого красунчика в клубі.

— Будь якого?! — перепитала дівчина ковтаючи слину. Не в її правилах було цілуватися з незнайомцями. Але ж відступати було пізно.

— Угу. — підтвердив хлопець, який вів гру, — Але так, щоб ми бачили. Інакше не зарахується.

Лія оглянулась крізь неон, шо раз по раз прорізав напівтемряву. Музика враз стала гучнішою, а серце сполохано забилось. Її погляд зачепився за високого брюнета із акуратно укладеним волоссям біля барної стійки. Від нього наче йшла особлива енергетика, згущуючи повітря та манячи до себе.

«Цей», — промайнула думка.

Вона впевнено (боячись зупинитися хоч на мить) підійшла до нього. Зауваживши, що хтось стоїть надто близько до нього, хлопець відставив келих і повільно підняв голову. Крізь сонцезахисні окуляри, які він не знімав навіть уночі, Лія відчула важкий, вивчаючий погляд проте не дала собі часу на роздуми. Вона нахилилася, відчуваючи жар його шкіри, і накрила його губи своїми. Поцілунок був зухвалим, наївним і відчайдушно солодким від її блиску для губ із ароматом кориці.

На секунду час зупинився. А потім сильна рука хлопця власницьким жестом перехопила її за талію, притискаючи ближче. Він не відштовхнув — навпаки, поглибив поцілунок так впевнено, ніби чекав на неї все життя. У Лії потемніло в очах, а ноги стали ватними.

Коли вона нарешті відсторонилася, важко дихаючи, хлопець повільно зняв окуляри. Його каро-зелені очі зблиснули небезпечним азартом. Десь позаду лунав гучний оклик, який дівчина не чула. А бармен дивився на Лію так, ніби вона щойно стрибнула в клітку до голодного лева.

Хлопець ледь помітно всміхнувся — хижо й задоволено.

— Цікаво, — голос був низьким, із металевими нотками. Він повільно витер губи великим пальцем вільної руки. Лія хотіла піти намагаючись зберегти залишки гідності, хоча серце було готове вискочити з грудей. Та рука незнайомця на талії тримала її надто міцно.

Арсен Дашкевич нахилився до неї, і його голос пролунав прямо біля її вуха, перекриваючи шум натовпу:

— Тепер не кажи, що я не давав тобі шансу втекти. Гра розпочалася. Твій хід був першим, але останній — завжди за мною.

Лія розвернулася і майже побігла до дівчат, не бачачи, як Арсен проводжає її важким, обіцяючим поглядом. Вона ще не знала, що цей випадковий вибір щойно розколов її життя на «до» та «після».

Арсен провів її постать поглядом, поки вона не зникла в юрбі, і повільно повернув окуляри на місце. На обличчі з’явилася задоволена, злегка хижа посмішка.

— Біжи, Квітко, біжи. Ти ж все одно не маєш шансів на перемогу. Насолоджуйся останніми спокійними митями…

Ось і познайомилися!) 

Вітаю на сторінках моєї книги. Додавайте книгу в бібліотеку, щоб ми не загубилися!

Лишайте свої враження у коментарях!