Коли вже йдеться про листи…

Звісно я хочу навести декілька цитат із нашого листування. Адже епістолярна творчість – частина усієї творчості. Інколи вона говорить те, що залишалося невисловленим. Інколи додає солі… За куцими навіть рядками – жива особистість. Тож наведу уривки із електронних листів важливого 2019 року. (Взагалі електронних листів Пасенюка більше 3000)…   Інші уривки – ще рукописні – подам дещо пізніше…

Тож, того 2019 року у поета була надія видати нову збірку віршів. Він звертався до мене у травні із проханням розрахувати вартість друку невеликого накладу (150 примірників), розглядаючи ощадливі варіанти оформлення. На жаль, спонсор не відгукнувся, підтвердивши гірку істину: поезія рідко приносить прибуток.

Листи серпня сповнені болю від перебування в окупованій Макіївці. Слава описував відразу до загарбників у «брудно-болотній формі» та нахабства місцевих зрадників. Щоб не бачити жахів сьогодення, він «уповзав» у роботу над спогадами, завершуючи частини «Солдатського щоденника» (1970–1971). Це допомагало йому ховатися від політичної безпросвітності.

Через гнітючі думки про майбутнє, він вирішив передати всі готові частини своїх творів (зокрема цикл «Ми теж були») до архіву журналу «Склянка Часу». Він хвилювався, чи не занадто назойливий, проте прагнув зберегти написане. Я підтримав автора, прийнявши тексти на зберігання та пообіцявши поступову публікацію.

Попри сумні прогнози щодо тривалості окупації («це ще на багато років — із нами та після нас»), Слава залишався серцем із всією Україною. Він планував подорож у Малин до онука, хоча знав, що осінь знову доведеться провести під тінню чужинських прапорів…