Анонс & Преамбула

Часопис «Склянка Часу*Zeitglas» оголошує конкурс «У житломасі згасального кохання». Подія присвячена 77-літтю відомого українського письменника, перекладача та педагога В’ячеслава Пасенюка.

📌 Ключові умови:

• Жанри: поезія (до 30 рядків), проза, есеї, нариси (до 10 000 знаків).
• Обсяг: суворе дотримання лімітів (перевищені тексти не розглядаються).
• Кількість: лише ОДИН твір від одного автора.
• Підтримка видавництва: обов'язкове замовлення книги чи журналу зі списку на нашій сторінці: facebook.com/groups/zeitglas.

🗓 Терміни та результати:

• Дедлайн: до 05 травня 2026 року.
• Видання: після 5 травня вийде друком ВІСНИК конкурсу.
• Публікація: найкращі твори з'являться на сторінках «Склянки Часу» протягом 2026 року.
• Нагороди: дипломи та призи будуть надіслані Укрпоштою.

📩 Подача робіт:

Надсилайте твір, коротку біографію та поштову адресу одним файлом (.txt) на e-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com

***

Одного квітневого дня 2003 року я отримав бандероль. Усередині — пара книг та лист. Наведу цитату з його початку, що влучно передає дух часу та характер автора:

«Доброго дня, Олександре! Про Вас та Ваш часопис[1] дізнався з «Нового Мира» та від Саши Сигіди… Заочно сповнився великою повагою, яка, безумовно, лише зросла б, якби мені пощастило потримати в руках саму «Склянку Часу». Колега Сигіда обнадіяв мене твердженням, що жодна кількість текстів не здатна збити Вас із пантелику. Тому ризикну надіслати власні книжки. Не перебільшую їхніх чеснот і не применшую недоліків. Можливо, я свідомо пішов на перевищення дози інфантильності та містечковості в оформленні й побудові — зрештою, я таким і став — застояним, засидженим, залежалим… Відгукніться, будь ласка (щось на кшталт: подайте Христа ради)…

З повагою та надією, В’ячеслав Пасенюк, 17.04.2003, м. Дзержинськ Донецької області».

Отак до моїх рук потрапили видання «Образ жизни» та «Паломник речи». У простих чорно-білих обкладинках. Непримітні зовні. Проте потужно напоєні поезією всередині. Так я відкрив В’ячеслава Пасенюка. Для себе. Для читачів журналу «Склянка Часу». Для багатьох…

Ще навіть не дочитавши книг, написав їхньому автору відразу, як на сповіді:

«Шановний В’ячеславе Васильовичу! Дякую Вам за надіслані видання. Деякі вірші вже прочитав. Трапляються дивовижно прекрасні рядки та строфи. Залишається шкодувати, що книги (у їхньому початковому задумі) не прийшли до читача вчасно… Але це зрозуміло з самих Ваших творів… Я вміщу критичний відгук про них у наступному №27 журналу. Звісно, після ознайомлення з усіма поезіями та іншими текстами. Цікавими видаються, наприклад, судження письменника-оцінювача з 1968 року… А для ознайомлення надсилаю №23–24 нашого часопису. З повагою та надією на співпрацю, Олександр Апальков»[2].

Зауважу: події відбувалися навесні 2003 року. Відтоді твори В’ячеслава Пасенюка не полишають сторінок Міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas». І це потребує пояснення… Але у них не буде хронологічного принципу викладення…

[1] Міжнародний літературно мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas». Видається із 1995 року.

[2] А. Апальков «Простая философия, или как издавать журнал и зачем писать книги», 2021, с.85-86.