Розчарування-примирення

-Я почала збирати свої речі, відчуваючи, як Алекс намагався мене зупинити.

- Проте я взяла одну валізу і поїхала до своєї сестри. По дорозі туди на вулиці почалася злива, а я була в шортах та топі. 
-Вода ллється з неба, а я відчуваю, як краплі вологи проникають у кожен мій пор. 

-Але навіть це не може відволікти мене від своєї рішучості відійти від цієї неприємної ситуації.

-Я відчувала, як мокре волосся липне до обличчя, а одяг облизує тіло, ніби друга шкіра.

- Проте цей дощ не був нічим порівняно з тим, що я відчула всередині. 

-Відчуття зради і розчарування переплелися в мені, і я вирішила, що це був останній краплина. 

-Я вже не могла терпіти цю гру, цю непевність, цей страх перед тим, що буде далі. 

-Я вирішила відійти, піти від цього хлопця, який здавався мені таким непередбачуваним і непостійним.

-Я з сестрою довго розмовляла про це. 

-Вона була шокована від моїх слів, від моєї вирішучості. 
-Я пояснила їй, що я втомилася від цієї безкінечної драми, від цього постійного невпевненості і страху. 

«від лиця сестри»:

-Елізо, та ви кохаєте одне одного, як ти це не розуміє…

Я сказала їй, що мені потрібно йти, що я не можу більше цього терпіти.

-Поки я розмовляла з нею, вона написала Алексу.

- І ось він приїхав. 

-Почалося сперечання…

-Він сказав, що без мене він нікуди не поїде, що я йому потрібна. 

-

-Я почала казати, що нікуди не піду, що я не можу знову повертатися до цього безладу і страху.

- Він цього не витримав, закинув мене собі на плече та поніс у машину. 

-Ми їхали в тиші додому, я не могла повірити, що це трапляється знову.

-І ось ми приїхали, він відкрив двері для мене і почав вибачатися. 
-Він казав, що не розуміє, як це сталося, що він не мав наміру мене образити або залишити. 

-Він просив вибачення за свою поведінку, за свою необдуману реакцію.

-Я дивилася на нього, не знаючи, що відповісти…

————цілу ніч я це обдумувала————