---
І ось настав момент наших клятв.
Той момент, коли ми стояли там, під цим високим світлом, і Алекс вимовляв свої обіцянки.
-Я дивилася на нього і в його очах бачила щось, що майже змусило мене повірити, що він справді закоханий у мене.
-В цей момент я почувалалась так,ніби тут є щось більше, ніж просто виграш у грі, в яку ми граємо…
Але одночасно я знала, що це лише гра.
Гра, в якій кожен з нас виконує свою роль, якій ми були призначені.
-Його слова звучали так відверто, так проникливо, але глибоко в серці я відчувала, що ми обоє знаємо справжню істину.
-Ми стояли там, обіцяючи одне одному вічність, але якщо тільки б вічність могла бути такою простою, як ці клятви, які ми вимовляли.
І ось тепер, коли слова вже сказані і дії вже виконані, я не можу відкинути відчуття, що це весілля може багато, що змінити...
Цей момент, коли я розумію, що ми обоє були змушені грати свої ролі в цій великій виставі, яка називається "шлюб".