Про особливе чудо

Існують дивовижні звершення не лише у бутті внутрішньому, сердечному, але і в зовнішньому, у світі явищ, тих чи інших подій. Іноді у нашому духовному і мирському житті трапляються особливі випадки благодатного втручання Божого. Це називають чудом...

«Що таке чудо? «Перемагаються єства устави в Тобі, Діво чиста...» — співається у церковному співі на свято Успіння Богородиці. Тобто пріснодівство Богородиці та Її успіння, коли Вона після закінчення Свого земного життя була взята з тілом на небеса, — явища надприродні, які перемагають звичні закони, єства «устави». І будь-яке Божественне чудо — це подолання звичайних фізичних законів.
Але ми знаємо, що Господь Сам Творець і Законодавець фізичних уставів і в Його владі, якщо потрібно, ці закони скасувати.
Чудеса — це надприродне, божественне втручання у наше життя.
Багато чудес Спасителя описано в Євангелії. Він перетворював воду на вино, зцілював розслаблених, прокажених, глухих, сліпих від народження, воскрешав померлих, ходив водами, пророкував і насичував кількома хлібами тисячі людей. Його послідовники, учні — святі апостоли — також творили чудеса (про це сказано в книгах Нового Завіту). Багато чудес описані в житіях святих подвижників, майже в кожному житії розповідається про чудотворення. Але і апостоли, і святі творили чудеса не власними силами, а силою Божою. Тільки Творець законів може подолати ці закони. Без Мене нічого не можете робити (Ін. 15, 5). Але Господь часто дає Своїм угодникам благодатні дари для допомоги людям та прославлення Божого імені.
Чудеса, знамення, випадки благодатної допомоги відбувалися в історії Церкви постійно, відбуваються вони в наш час і не перестануть відбуватися до кінця віків, доки стоїть Церква Христова. Але й за часів Свого земного життя, і зараз Господь не чинить чудеса надто часто. Інакше не буде місця для подвигу нашої віри. Чуда, знаки сили Божої, потрібні для зміцнення віри, але їх ніколи не буває надто багато. До того ж чудо треба заслужити, воно дається за вірою того, хто просить.
Але є в житті Православної Церкви чудеса, які відбуваються постійно, ось уже багато століть. Вони втішають нас, зміцнюють і свідчать про істинність нашої віри. Це чудо Благодатного вогню, сходження хмари на гору Фавор у день Преображення Господнього, чудо святої водохресної води, мироточіння від святих ікон та мощей.
І взагалі, хіба все життя Церкви не є одним суцільним чудом? Коли благодать Божа постійно діє в Таїнствах церковних, коли за кожною літургією відбувається величезне на землі чудо — претворення хліба та вина в Тіло та Кров Спасителя! Та й кожен християнин, який має досвід молитви та духовного життя, постійно відчуває у своєму житті надприродну присутність Божу, Його міцну та сильну руку допомоги.

СХОДЖЕННЯ БЛАГОДАТНОГО ВОГНЮ

Сходження святого Благодатного вогню відбувається щороку у Велику Суботу, напередодні православного Великодня. Раннє свідчення про сходження вогню в Єрусалимі відноситься до IV століття і належить паломниці Етерії. Вогонь сходить лише напередодні Великодня, що святкується за старим, юліанським календарем, а ми знаємо, що святкування Воскресіння Христового припадає щороку на різні дні. Благодатний вогонь сходить лише молитвами православного патріарха.
Єрусалимський храм Воскресіння Христового покриває своєю покрівлею гору Голгофу, і печеру Гробу Господнього, і сад, де сталося перше явлення воскреслого Христа Спасителя Марії Магдалині. Храм цей споруджено у IV столітті святим імператором Костянтином та його матір'ю святою Єленою.
У наші дні диво сходження небесного вогню відбувається так. Близько полудня Єрусалимський патріарх з духовенством і хресною ходою, що моляться, йде з Патріархії до храму Воскресіння. Процесія входить до храму і, тричі обійшовши каплицю Гробу Господнього, розташовану всередині храму, зупиняється біля входу до неї. У храмі збираються паломники з усього світу, всі свічки та вогні у храмі погашені.
Щороку кілька тисяч присутніх у храмі Гробу Господнього бачать: до Кувуклії, яка була перевірена та запечатана, входить патріарх, одяг якого був спеціально оглянутий. У огляді Кувуклії, у запечатуванні її та огляді патріарха щороку беруть участь представники інших християнських конфесій та поліцейські. Огляд проводиться, щоб довести, що патріарх ніяк не може принести до Кувуклії джерело вогню. Звичай цей встановили турки, які опанували в 1517 Палестиною. Після обшуку в Кувуклії вони запечатували її та ставили варту до входу патріарха.
Патріарх в одному полотняному подрясніку, з тридцятьма трьома незапаленими свічками в руці входить до каплиці. Схиливши коліна, він молиться перед гробом Господнім про послання Благодатного вогню.
Сходження вогню передують сполохи у вигляді блискавок блакитного кольору, що пронизують весь повітряний простір храму. Потім на мармуровій плиті Господнього гробу з'являються вогняні кульки блакитного полум'я ніби у вигляді крапель дощу або роси. Благодатний вогонь сам запалює лампади біля гробу. Патріарх запалює від них вату і підпалює цим вогнем свічки. Вийшовши з каплиці, він передає вогонь Вірменському патріарху та народу. Весь храм охоплює тріумфування, вогонь передають один одному, запалюючи його від свічок, що вже горять. Люди тримають у руках пучки із тридцяти трьох свічок — за кількістю років земного життя Спасителя. Благодатний вогонь спочатку має чудову властивість — не обпалювати. Ті, хто стоїть у храмі, проводять полум'ям по обличчю та волоссю, «вмиваються»: перші кілька хвилин вогонь не обпалює шкіру і не обпалює волосся.

Чудо сходження Благодатного вогню саме на православний Великдень після молитви Єрусалимського православного патріарха є доказом істинності нашої віри. 1579 року вірменська громада добилася у турецької влади, щоб у каплицю було допущено їх предстоятеля, а не православний патріарх (потрібно сказати, що вірмени, хоч і є християнами, спотворили православну віру ще в IV столітті і дотримуються монофізитської єресі, тобто визнають у Христі тільки одну — Божественну — природу). Православні смиренно молилися біля зачинених дверей храму, вірмени чекали на сходження Благодатного вогню в Кувуклії. І Господь учинив диво: Благодатний вогонь зійшов, але не на Господній гроб. Блискавка вдарила в колону, поруч із якою молилися православні, і з неї вийшов вогонь. Обпалена мармурова колона і зараз свідчить про це чудо.