Про значення молитви

Духовне життя багатомірне та багатогранне. Боротьба з мисленнєвим ворогом, духами пітьми потребує значних зусиль та часу. Одначе, лише у цій брані подвижник отримує важливий досвід, а також особливу Благодать розпізнавання духовно-мисленнєвих сутностей, що впливає на особисте життя, дає змогу сприймати глибинні виміри існування як власного, так і своїх ближніх. Вкрай важливим духовним ділом є молитва.

Ось як розмірковує про це святий праведний Іоанн Кронштадтський:

«1. Молитва — доказ моєї розумної особистості, моєї богоподібності, запорука мого майбутнього обоження та блаженства. Я з нічого створений; я ніщо перед Богом, як нічого свого не маючий; але я, з Його милості, маю особистісність, розум, серце, волю вільну і при своєму розумі і свободі можу сердешним зверненням до Нього поступово збільшувати в собі Його нескінченне царство, поступово все більше і більше множити в собі Його дарування, почерпати з Нього, як із прісно текучого невичерпного Джерела, всіляке благо духовне і тілесне, особливо духовне. Молитва напоумлює мене, що я образ Божий, що при смиренному і вдячному розташуванні своєї душі перед Богом, при своїй вільній волі, я, нескінченно помножуючи духовні дари Божі, можу таким чином, у нескінченність удосконалюватися і до нескінченності збільшувати мою богоподібність, моє небесне блаженство, до якого я зумовлений. О! Молитва є символом моєї великої гідності, якою вшанував мене Творець. Але вона, в один і той же час, нагадує мені про мою нікчемність (з нічого я, і нічого свого не маю, тому і прошу Бога про все), як і про мою найвищу гідність (я образ Божий, я обожений, я можу другом Божим називатися, як Авраам, отець віруючих, аби я вірував безперечно в буття, доброту і всемогутність Бога мого і уподібнювався Йому в цьому житті справами любові та милосердя).

2. У молитві прохання проти гордої плоті нашої, що все приписує собі; подяка — проти байдужості нашого тіла до незліченних благодіянь Божих, славослів'я — проти тілесної людини, яка шукає слави тільки для себе.

3. Бог є Істина: і моя молитва має бути істинною як і життя. Бог є світло: і молитва моя повинна бути принесена у світлі розуму та серця; Бог є вогонь: і молитва моя, як і життя, має бути полум'яною; Бог всевільний: і моя молитва має бути вільним виливом серця. Яке багатство духу людського: тільки помисли він сердечно про Бога, тільки побажай сердечного з'єднання з Богом, і Він зараз із тобою: і ні стіни дому, жодні заклепи в'язниць, ні гори, ні прірви не перешкоджають цьому. Смілива бесіда створіння з Творцем, благоговійне стояння душі перед Ним, як перед Царем і Само-Життям, що дає всім життя; забуття для нього всього оточуючого нас, їжа душі, повітря і світло, життєдайна теплота… очищення гріхів, добре ярмо Христове, легкий тягар Його.

4. Молитва — постійне почуття (усвідомлення) своєї немочі чи злиденності духовної, освячення душі, передчуття майбутнього блаженства, блаженство ангельське, небесний дощ, що освіжає, напоює і запліднює землю душі, сила і міцність душі й тіла, освіження та очищення мислення особистості, веселість духу, золотий зв'язок, що з'єднує творіння з Творцем, бадьорість і мужність у всіх скорботах і спокусах життя, успіх у справах, рівноангельська гідність, утвердження віри, надії та любові. Молитва — виправлення життя, мати сердешного сокрушення та сліз; сильне спонукання до справ милосердя; безпека життя: знищення страху смертного; зневага земними скарбами, бажання небесних благ, очікування всесвітнього Судді, спільного воскресіння та життя майбутнього віку; посилене старання позбутися вічних мук; невпинне шукання милості помилування у Владики; ходіння перед Божими очима; блаженне зникнення перед Творцем, що все створив і всеісповнюючим; жива вода душі; молитва — вміщення у серці всіх людей любов'ю; сходження неба в душу; вміщення у серці Пресвятої Трійці, за сказаним, «до нього прийдемо і обитель у нього сотворимо» (Ін. 14: 23).

5. Молитва — постійне відчуття своїх духовних злиднів і немочі, споглядання в собі, в людях і в природі справ премудрості, доброти та всемогутності сили Божої, молитва — постійний настрій подяки.

6. Молячись, турбуйся всіляко про те, щоб відчувати серцем істину і силу молитви, живися ними, як нетлінною їжею, напоюй ними, як росою, серце своє, зігрівайся як благодатним вогнем.

7. У молитві та в будь-якій справі свого життя уникай недовірливості та сумніву і диявольської мрійливості. Нехай буде око твоє душевне простим, щоб було все тіло твоєї молитви, твоїх діл і твого життя світлим.

8. Доки стоїмо на старанній молитві, доти і спокійно і тепло і легко і світло на душі; через те, що тоді ми з Богом і в Бозі; а як з молитви геть, так і пішли спокуси, різне сприйняття. О, блаженний час молитви!

9. Молячись, ми неодмінно повинні взяти у свою владу серце і навернути його до Господа. Потрібно, щоб воно не було холодним, лукавим, невірним, двоєдушним. Інакше, що користі від нашої молитви, нашого говіння? Чи добре чути від Господа гнівний голос: «Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і вустами шанують Мене, а їхнє серце далеко від Мене» (Мф. 15: 8). Отже, не будемо стояти в церкві з душевним розслабленням, але нехай горить кожен своїм духом працюючи Господу. І люди небагато цінують ті послуги, які ми робимо з холодністю, за звичкою. А Бог хоче саме нашого серця. «Даждь Мені, сину, твоє серце» (Прит. 23: 26); тому що серце — головне в людині, життя її; більше — серце наше є сама людина. Тому, хто не молиться чи не служить Богу серцем — той однаково, що зовсім не молиться, бо тоді молиться тіло його, яке само собою, без душі — те саме, що земля. Пам'ятайте, що предстоячи на молитві, ви предстоїте Богові, що має розум усіх. Тому ваша молитва має бути, так би мовити, весь дух, увесь розум.