Про духовну спадщину

Розглядаючи духовну спадщину нинішньому поколінню віруючих людей, особливо привертає увагу творчість одного зі старців оптинських, а саме преподобного Амвросія Оптинського.

Так, він пише наступне:

«Жити — не тужити, нікого не осуджувати, нікому не докучати, і всім моя повага.

Для мирських корінь усіх лих — сріблолюбство, для чернців — самолюбство.
Зневіра від марнославства і від диявола. Зневіра буває від марнославства, коли не по нашому робиться, інші тлумачать про нас не так, як нам хотілося би, а також від непосильної запопадливості — праць, примусу.
Чоловік, як жук: коли теплий день і грає сонце, летить він, пишається собою і дзижчить: «Усі мої ліси, всі мої луки! Усі мої луки, всі мої ліси!» А як сонце сховається, дихне холодом і загуляє вітер, забуде жук свою молодецтво, притиснеться до листка і пищить: «Не спихни!»
Збентеження є ознакою таємної гордості і доводить недосвідченість і неіскус людини.
Якщо хто тілом немічний, а зробив багато гріхів, той нехай ходить шляхом смирення.
Розум духовний досягається смиренністю, страхом Божим, збереженням совісті і терпінням скорбот.
Дім душі — терпіння, їжа душі — смиренність. Коли їжі вдома не вистачає, тоді душа виходить геть, тобто з терпіння.
Стародавніх християн ворог спокушав муками, а нинішніх — хворобами та помислами.
Будьте мудрі, як змії (Мф. 10, 16). Змія, коли їй потрібно змінити стару свою шкіру на нову, проходить через дуже тісне, вузьке місце, і таким чином їй зручно буває залишити свою колишню шкіру. Так і людина, бажаючи позбутися своєї ветхості (старої людини), повинна йти вузьким шляхом виконання євангельських заповідей.
Господь у Гефсиманському саду плакав про те, що знав, що не багато хто скористається Його хресними стражданнями, але багато хто зі злої волі ухилиться від спасіння.
Якщо хтось сподівається бути там, де Свята Трійця, той нехай постарається не втратити споглядання втіленого Христа. Ті, хто безстрастя досягли, будуть там, де Трійця, а ті, хто отримали прощення гріхів, спроможуться бути всередині райської огорожі і не втратять споглядання Христового.

З листів преподобного Амвросія Оптинського:

«Взагалі знай, як і сама ти читала в книгах отцівських, що ні проти чого ворог так не повстає, як проти Іісусової молитви. Тому, як почала ти триматися молитви Іісусової, то й не залишай її, а продовжуй, покладаючись на милість і допомогу Божу. Сильний Господь і Цариця Небесна зберегти нас від лих і бід, що наносяться ворогами душевними».

«Від усної молитви ніхто не впадав у прелесть, а розумну, сердечну молитву без настанови проходити небезпечно. Така молитва вимагає настанови, безгнівності, мовчання та смиренного самодокору в будь-якому неприємному випадку. Тому найбезпечніше триматися молитви усної, оскільки ми оскуділи в терпінні, смиренності та безгнівності».

«Усну молитву хоч би хто проходив, не було прикладів, щоб впадав у прелесть ворожу. А розумну і сердечну молитву ті, хто проходить неправильно, нерідко впадають у прелесть ворожу. І тому насамперед слід триматися міцніше усної молитви, а потім — розумної, зі смиренністю, а потім уже, кому зручно і кому благоволить Господь, переходити до сердечної за вказівкою св. отців, які досвідом пройшли усе це».

«Скаржишся, що розмови заважають тобі вправлятися в молитві Іісусовій. Що робити. Живучи в гуртожитності, не можна зовсім позбутися розмов та турбот. Також пишеш, що ти усну молитву не в силах завжди творити, а за розумну молитву взятися побоюєшся, щоби не впасти в прелесть. Св. Григорій Синаїт у «Добротолюбії» в 7-му і останньому розділі про прелесть пише так: «Ми не повинні боятися чи зітхати, Бога прикликаючи. Якщо ж деякі збожеволіли, пошкодившись в умі, то знай, що вони постраждали від самочинства та гордості. Бо в послуху з вопрошанням і смиренномудрістю шукаючий Бога ніколи не зазнає шкоди благодаттю Христа, який усім людям спастися хоче. Якщо ж і трапляється з таким спокуса, то це буває для випробування й увінчання, і супроводжується швидкою допомогою від Бога, що попускає це, ними ж відає долями. Бо хто право живе і бездоганно поводиться з усіма, віддаляючись від людиноугоддя і пихи, тому, хоча б і незліченні проти нього підняв спокуси весь бісівський полк, це не зашкодить, як кажуть отці. Які ж самовпевнено та самовільно діють, ці й шкоду зручно зазнають».

«Пишеш, що ти проходиш молитву Іісусову усну та розумну, а про сердечну молитву не маєш і поняття. Сердечна молитва потребує наставника. Втім, хто спочатку проходить правильно усну молитву, укладаючи розум у слова молитви: «Господи, Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішного (або грішну)», а потім проходитиме правильно і розумну молитву, зі смиренням тримаючи увагу розуму в персах, то з часом і без наставника в деяких розумна молитва сама перетворюється на сердечну».

«Трьох чеснот належить уважно дотримуватися: утримання, мовчання і самодокору, тобто смиренності».