Про пастки для свідомості

Очевидно, коли мова йде про устрій людини, її особистості, варто брати до уваги, що вона не здатна коректно сприймати саму себе, оскільки завжди існуватиме певна призма суб’єктивності її суджень. До того ж, самі у собі понятійні звороти лише натякають на реальність, позначаючи її акцентуативно, у відповідній обставинній обумовленості. Відтак, врахувати усі критерії появи того чи іншого враження-судження або понятійного уявлення однієї людини про іншу, або навіть про саму себе — це вкрай проблематично і навіть не можливо. 
Тому дослідження сучасної психології, які грунтуються на теорії т. зв. «субособистостей», а також висновках гендерної-рольової природи людської буттєвості є лише гіпотезами, розвинутими у певній моделі понятійного структурування тих чи інших уявлень про явища дійсності. Хоча саме така термінологія не передбачає остаточної коректності, оскільки вона ангажована образно-стереотипічними значеннями. 
Нині панує у суспільстві саме гендерна концепція підходів до сприйняття людської особистості. Хоч звісно ж, вона не є коректною з позицій православ’я, якщо взяти до уваги аскетичний досвід подвижників духу, які твердять, що людська особистість віддана впливу інфернальних сил. І якщо відсутній відповідний захист благодатного походження, темні сутності здатні трансформувати людську свідомість з метою спотворення образу Божого у людині. Тобто, існують деструктивні потойбічні істоти, які у традиції аскетичної практики іменують, класифікуючи їх за впливом на свідомість, «умними силами». Таким чином, духовні подвижники розрізняють умовно «темні умні сили», які ще називають «демонічними створіннями», а також світлі Небесні Сили Творця і Господа, які називають «ангелами». 
Саме слово «ангел» означає «посланець-вісник», той, що здатен інформувати людину чи іншу сутність про особливості сприйняття нею реальності.

Іноді всілякі чаклуни та екстрасенси теж залучені до впливу на них, а через їхню посередність на інших людей «темних сил», що видають себе за ангельські створіння, згідно твердження Священного Письма про те, що демони іноді приймають вигляд «ангелів світла». Буває так, що вони пророкують про ті чи інші події у житті людини, які згодом стаються. Із цього часто роблять висновок, що екстрасенси та чаклуни здійснюють свою діяльність згідно волі Творця. Хоча це зовсім не так. Дуже часто буває, що деструктивна космічна сила інформує людей про ті чи інші процеси та явища, змінюючи їхнє ставлення до дійсності, саме для того, аби поширювати процеси деградації на якомога більший простір людського та будь-якого іншого існування. 
Преподобний Антоній Великий пише про такі явища наступне: «Демони не суть видимі тіла; але ми буваємо для них тілами, коли душі наші приймають від них помисли, ми приймаємо самих демонів і явними їх робимо у тілі». 
Відтак, варто зрозуміти, що доволі часто т. зв. «науковці», що формулюють певну проблематику дослідження тих чи інших явищ і процесів, які відбуваються у свідомості людини, теж бувають провідниками інфернального впливу, створюючи саме такі світоглядні мотиваційні концепції-гіпотези, які спричиняють зміну відношення до реальності світогляду людини саме з тією метою, аби запустити ті чи інші з позицій Божественного Одкровення руйнуючі особистісність процеси. Зважаючи ж на те, що людина покликана до святості життя («будьте святими» — заклик Священного Письма), дуже багато існує всіляких понять і уявлень, які не дають змоги коректно поставитися до означеної мотиваційної категорії.  
Відтак, стосовно гендерної (рольової) концепції статевості варто збагнути той факт, що згідно православного вчення про людину Адам і Єва були створені у якості доповнення одне одного. Вони не виконували «роль» чоловіка і жінки, а були суто чоловіком і жінкою, з усіма особливостями та притаманними їхній статі глибинними характеристиками статевості. Натомість, аби спотворити справу Творця, яка була звершена щодо «вінця творіння» — людськості, темним силам дуже вигідно вводити свідомість у стан своєрідного паралічу, застосовуючи відповідні психологічні технології мотиваційного обумовлення критеріального моделювання світогляду. Не випадково духів злоби ще називають «лукавими духами», тобто такими, які застосовують для реалізації своїх цілей усілякі непомітні підміни, щоби людська свідомість втрапила у своєрідну «замасковану духовну пастку». 
Звісно ж, якщо людину в той чи інший спосіб переконати у тому, що вона, наприклад, походить від тваринного світу, очевидно, така особистість буде зовсім інакше ставитися до своїх моральних обов’язків, аніж та людина, яка знає, що вона виокремлена зі світу тварин своєю Богообразністю, хоча в наслідок сприйняття «мови гріха», на якій до неї звертається темне потойбіччя, особистість іноді здатна уподібнювати своє буття до тваринного способу існування. 
Таким чином у таких двох осіб (т. б. того, хто вважає себе різновидом тварин і того, хто розуміє свою Богообразну гідність) існуватимуть зовсім відмінні пріоритети, зовсім інші акцентуації світогляду, переконання. Натомість, зазначені процеси самоусвідомлення залежать, значною мірою, саме від того інформаційного середовища, в яке занурена та чи інша персона. 
Отож, якщо переконати людину в тому, що її статевість є лише тією чи іншою роллю-грою, згідно гендерної концепції, у такому випадку для інфернальних сил буде дуже легко маніпулювати такою особою з метою наруги над нею, як над образом Божим, щоби відвести її від задуму Божого щодо неї, себто від праведного життя шляхом внутрішньої боротьби з гріхом. 
Святий апостол Павел про такі псевдо-мудрування людські пише наступне: «А як вони, пізнавши Бога, не прославили його, (прославити — означає, очевидно, прославу онтологічну, тобто своєю праведною буттєвістю згідно Закону Творця) як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце, називаючи себе мудрими, збожеволіли… тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла… За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям… І як вони не турбувалися мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити непотрібства…» (Рим. 1: 21-28).
Отож, варто звернути увагу на той факт, що для сучасної т. зв. «психології» не існує поняття «гріх», «непотрібство». Відтак, звісно ж, відповідний її наратив стає приводом для того, що святий Павел називає «перекрученим розумом». Для психології також не існує поняття «хтивість»-«похоть». Тож беручи початки своїх т. зв. «досліджень людини» від епохи дарвінізму, спираючись на вчення про тваринні нейрофізіологічні рефлекторні дуги, ворог людського спасіння-темні ангели, себто «посланці-носії інформації» спотворюють в різноманітний спосіб сприйняття людиною реальності, що призводить, зрештою, до глибинних психологічних і свідомісних трансформацій, маючих із позицій Божественного Одкровення фундаментальну деструктивну природу. 
Варто також зауважити про той факт, що переклад слова «психологія», що означає «слово-уявлення про душу» більш притаманне релігійній царині існування людини. І саме релігія, християнство, православ’я стверджують в своїх аскетичних і містичних прозріннях той факт, що людина має бути «воїном духовним», борючись із «духами злоби піднебесними». 
Мовою цих темних духів є мисленнєві атаки, які мають своєю метою використання інфернальними силами людського потенціалу з деструктивною метою. 
Натомість, у молитовній та інших аскетичних практиках особистість має змогу долучатися до помочі Світлих Небесних Сил Творця, які покликані допомагати людині стяжати Благодать Святого Духу з метою виправлення пошкодженої, понівеченої гріхом своєї природи, аби відповідати своїм особистісним буттям замислу про нього Творця і Господа, а не замислу лукавого духа, який постає дуже часто у вигляді «світлого ангела», аби люди не мали здатності справлятися із цим «духовним вірусом», що атакує їхні захисні бар’єри у спосіб паралічу критеріїв його ідентифікації (тобто, усуваються, для прикладу, поняття «гріх», «сором» як такі, що є засобом з певних світоглядних позицій т. зв. «дискримінації», натомість, застосовуються інші поняття, які людина не сприймає у спосіб негативної характеристики тих чи інших особистісних проявів існування).