Про легенду

Диво-дивнеє, чудо чуднеє… Багато є надзвичайностей у житті кожної людини. Іноді буває так, що непомітне стає дуже грандіозним, а щось дуже значиме для багатьох — дещо несуттєвим. Принаймні, на певний час…
Так і в цій коротенькій легенді-нарисі відбулося щось особливе. Здебільшого, ми не можемо поринути у світи якихось дивних явищ, сповнюючих буттєвість яскравими сенсами. Тому з давніх давен існує містика, в тім числі традиційна, що дарує змогу віднаходити мисленнєво-свідомісні крила власної душі та мандрувати особливими світами, сповненими таїни Божої творчої Присутності, де немає узвичаєного-прозаїчного. Натомість, існує вимір висот сприйняття Світла Благодатного, що походить із якихось глибин внутрішніх. Адже людина є мікрокосмосом і навіть чимось більшим. Про це писали святі отці. Відтак, вона вміщає багато неймовірного, особливого, надзвичайного.
Згідно легенди існує невелике зібрання доволі звичайних, як це можна було би помітити у буденності, людей. Знаючи, що протягом тисячоліть пращури збирали відомості про духовний світ, карбуючи їх у передання-міфи-легенди сивої давнини, наші сучасники теж вирішили, в міру спроможності, відкрити для себе ті скарби смислів, щоби містичний птах-фенікс відвідав у спогляданні явищ гармонії та благості створеного світу людську душу, осяявши її віднайденням Благодатного прозріння свого особливого, унікального місця та покликання, творчого поривання-устремління, прагнення преобразити власну свідомість життєдайними, вічними сенсами духовних змістів побутування. 
Відтак, з´явилася особлива місія групи «Інститут прикладної теології», Спільноти «Воскресіння».

Кожен може приєднатися до неї у формальний та неформальний спосіб, намагаючись діяти, мислити, відчувати світ і себе самого не лише у контекстах буденної прагматичності, але і пошуком істин, преображенням своєї душі, містичним досвідом споглядальності під час молитви, долучення до традиційної духовної спадщини, найперше, християнства, а також інших релігій. Адже і в останніх існує іноді зерно добрих прозрінь, прекрасних досягнень людського духу та думки, які дають змогу сприймати приховані глибоко діаманти сенсів, устремлінь-мотивацій. У такий спосіб долучаючись до духовної, найперше ж, християнської традиції світогляду і світосприйняття є змога будувати свій внутрішній дім на фундаменті міцному, перевіреному часом, випробуваннями, з набутим багатьма поколіннями досвідом духовної боротьби. 
Відтак, долучення до християнської містики у власному житті, дослідження праць християнських древніх аскетів, теологів, мислителів, філософів сприяє ревізії власних орієнтирів буттєвості. Відкриваються певні обрії особливого Промислу Божого про людину з позицій сприйняття-розуміння величного задуму про неї Творця. І тоді світ преображається, і душа преображається. І вдається наблизитися до стежки, яка веде кудись дуже високо, до якихось особливих містичних вершин Богоодкровенності. Але це тернистий шлях. Бо на цій доріжці доведеться зустрітися із всілякими духовними сутностями-потворами, які перешкоджають звершенню цієї надзвичайної мандрівки. 
Одначе, там є ще і захисники-провідники, Пресвята Владичиця Богородиця, ангельські безплотні духи, а також святі, що вже відійшли в інший вимір існування, ставши теж неначе ангелами, духовними містичними світлами-проводирями. 
І тому згідно легенди, люди, які побажали хоч якось наблизитися до Богоодкровенного сприйняття-усвідомлення себе і світу, оселилися біля тієї високої гори. У своїх скромних оселях, крім звичних турбот, вони віднайшли також власне буттєве глибоке покликання-прагнення внутрішнього преображення. Тому дуже важливим крім розмаїтих знань є ще і намагання мати міцну віру в ті ідеали, що відкриваються розумним, свідомісним, духовним очам. Лише у тому випадку, якщо вони хоч трохи видющі, існує змога помітити ту містичну вершину. А також і оселитися поряд з нею в тому невідомому жодній мапі місці-поселенні, яке постає лише умосяжно-споглядально. Достатньо лишень відкрити молитовник, Євангеліє, Біблію чи праці духовних отців-святих угодників — і прочиняються двері у той вимір, який не від світу цього… 
Саме там є змога перепочити від буденності, відновити власні сили, сповнитися досвіду духовного у боротьбі з мисленнєвими темними силами, які намагаються створювати всілякі перешкоди на шляху духовного поступу людини. 
Натяком-символом такого містичного поселення є скромний інформаційний ресурс-сайт, розроблений на засадах доброї волі. У пошуковій системі є змога знайти його запитом «група Інститут прикланої теології». 
Отримати причетність до неї можна шляхом приєднання до представництва у соціальних мережах, а також і звичайним своїм життям-буттям, сповнившись прагненням внутрішнього преображення, духовного поступу, боротьби із тьмою у спосіб власної генези завдяки зміцненню, благодатній підтримці Божій таких устремлінь. 
Звісно, можна було би описати і якісь пригоди у вигляді легенд про зустріч учасників групи з усілякими потойбічними істотами, про боротьбу із ними, а також про отримання розмаїтої підтримки з боку містичних світлих сил Господніх. Але щоби все це описати, не вистачить сторінок у жодної книги. 
Тож у мене є пропозиція для формальних і неформальних учасників цієї місії: напишіть свою книгу. Для цього достатньо умоглядно-споглядально прочинити двері містичної присутності у тому поселенні. Вони відчиняться, якщо є віра, якщо є прагнення до кращого, бажання жити згідно з Богоодкровенним замислом про себе та все створіння. Якщо є можливість із поміччю Господньою протистояти натиску ворожих духів безплотних, духовно боротися і перемагати.