18. ЛАНДЕРІАН ПРЯМУЄ У СТОЛИЦЮ

– Ну що ж… – говорив Орландо у кімнаті комісаріату до Жако, в його особистому кабінеті. – Маг закований у кайдани і замкнений в карцері темниці. Твій боєць дуже добре справився.

– Ландеріан?

– Так, саме він!

– Якщо мова про нього, то він – один із кращих бійців столиці. Не часто можна побачити такий високий рівень володіння мечем.

– Тоді чому він не на сході разом з іншими, не бореться проти секірійців?

– Це складна історія для оповідки. Він був на сході, але повернувся до столиці. Разом із нами відправився сюди.

– Хоч боги ув’язнені в світі Патанея, але можу припустити: вони посприяли тому, що він прибув сюди та виконав складне завдання. Хотілось би з ним особисто побачитись.

– Ми тут ще залишимось на місяць, тож можливість випаде. А зараз обговоримо питання з магом, – запропонував Жако.

– Із чого розпочнемо? – запитав Орландо.

– Для початку дещо тобі розповім, – сказав Жако.

– Слухаю! – зацікавився Орландо.

– Коли ми повертались до Атеріну, я дорогою під’їхав до Ландеріана. З ним відбулася доволі цікава розмова.

– Говори. Тут усі подробиці важливі.

– Всі бачили, що він бився з магом, а віддалік знаходилися інші групи і не атакували. Зношена мантія цього неживого чимсь нагадує одіж хенталорів. Однак лише за спостереженням окремої деталі, яка була колись частиною узору. Сама мантія знищена, вона пройшла випробування часом, і це те, що від неї залишилося. Цілісний же узір прикрашає всю поверхню мантії і вигаптуваний золотистими та синіми нитками. Ходить легенда, начебто хенталори знали особливий рецепт, за яким нитки вимочували у соку певних рослин, що покращувало магічні якості магів, підсилюючи навколишньою енергією.

– Так. Це дивно. Такого не сподівалися від них. Принаймні Ландеріан повинен був відтягнути одну групу на себе, ближче до решти своїх воїнів.

– Очікувалось таке, але… метою був маг, оскільки він міг говорити. Інші неживі не подавали ознак мовлення. Відтягнути їх він відтягнув, проте не на потрібну відстань. Однак і тут він порахував, коли побачив наближення його групи, що неживих треба залишити на інших, а самому зайнятись магом. Це доволі правильне рішення, бо маг не виявляв бажання підходити.

– Добре. Операція завершена, і вийшло, як вийшло, – заявив Орландо.

– А вийшло добре, – зауважив Жако.

– Щодо розмови з Ландеріаном, то вона починає мене цікавити все більше.

– Слухай далі. Ландеріан зустрівся поглядом з магом іншої групи і той, складається враження, дозволив забрати їхнього мага. Він почав роздумувати та зробив припущення, що в неживих є кодекси, а саме: якщо відбувається поєдинок між двома, то вони не втручаються, лише споглядають, хто сильніший. Переможець отримує право з честю відступити чи навіть пройти повз ряди інших неживих. Але тут він вирішив не ризикувати і відступив з магом на плечі.

– Про мага в темниці можу додати, що він – один із древніх хенталорів, судячи по одягу. Це підтвердив аларіантієць, який буде займатись дослідженням древностей, а наш маг якраз підпадає під зазначену категорію.

– Вже дещо вимальовується, проте розповідь Ландеріана застерігає від чогось у подальшому. Він припускає, і я разом з ним, що вони могли не просто так відпустити мага, – заявив Жако.

– Думаєш про страшніше? – запитав Орландо.

– Звісно. Вони, можливо, і мають кодекси, але це неживі, і якщо храм появився нізвідки, то виникає питання: хто вони і з якою метою появились?

– Хмм… це потрібно буде вияснити. Доведеться насамперед підняти відомості з архіву про храми із минулого. Напевно, тоді і появиться ниточка, вхопившись за яку, пізнаємо істину.

Жако приготувався щось відповісти, коли у двері постукали. Орландо дозволив увійти. То був один із комісаріату, який завідував питанням відправлення листів чи послань, як було з листом до імператора.

Він передав повідомлення Жако і сказав, що прибув зі столиці від імператора.

– Добре. Вдячний тобі, – відповів Жако та взявся розгортати повідомлення.

– Я залишу Вас, – сказав той, прямуючи до виходу.

Він зачинив за собою двері.

– І що сказано в посланні? – запитав Орландо. – Чи це особисте?

– Та ні. Стосується Ландеріана, про якого ми говорили. Зараз тобі прочитаю. Імператор пише:

«Мені прийшло повідомлення від одного із моїх воєначальників, що воїн на ймення Ландеріан Антанійський повинен бути в рядах армії у Латенорі, оскільки він є одним із бійців спеціального призначення. На момент відправлення його в Атерін цього не було відомо, як не було відомо, що він прибув у столицю лише на певний час.

Тож одразу після прочитання цього листа діючим вважати наказ про його повернення.

Імператор Елоній»

– Якщо Ландеріан числиться у складі воїнів спеціального призначення, то він – достойний боєць. І хоча тут він буде в нагоді, все-таки з нього більше користі там, – вислухавши зміст послання, сказав Орландо.