Розділ 1: МРІЇ.

Минуло більше року…

– Якщо тебе цікавить ця історія, то присядь біля вогню, візьми шмат м’яса та послухай її! – промовив один із бійців загону спеціального призначення.

Звертався він до Ландеріана. Сиділи вони на окраїні столиці Латенор. Хтось підкидував у вогнище хмиз, дехто грав на сопілці. На небі сяяли яскраві зорі. Це було дуже приємне оточення, в якому лунали сміх та жарти. Ландеріан сидів поруч із бійцем, де для нього звільнили місце.

– Почну я з того, що… – розповідав воїн, – …нашому командирові загону прийшов лист від одного із розвідників. За всіма ознаками написаний швидкоруч. Хтось сильно поспішав, коли писав. Але не в тому суть. Ми поспішили на вказане місце для перехоплення нашого противника. Тоді зав’язалася битва. А ось тепер слухай уважно, бо повторювати не буду.

Воїн розповідав, як вони на конях мчали, щоби знешкодити загрозу. Командир гучно віддавав накази і продумував стратегію бою. А подальші події розвертались так:

У передвечірніх сутінках два десятки воїнів організованого загону для спеціальних завданнь постали перед противником у його другій подобі – образі чотирилапого звіра танкала. Противник цей називався делукеном, і родом він зі східної частини Нікади.

Окраїна лісу. Серед дерев зосередились п’ятеро таких танкалів, оточених спецпризначенцями. В останніх на меті було спіймати їх живими. Лучники натягнули тятиви луків тавипустили перший залп стріл.

– Лакос! – вигукував кожен із них, коли стріла опинялась поблизу тіла танкала.

Від цього лунав вибух, що змушував не одного танкала зрушитись з місця. Битва була в самому розпалі. Воїни не хотіли вбивати делукенів у подобі танкалів, лишень ослабити та зловити їх.

Декілька мечників скрикують слова «танара даха» та мечами викидують енергію. Це був викид у формі меча, що потім набирав вигляду переплетених ниток, щоби скувати і знерухомити противника. Але танкал швидкий, зумів ухилитись від атаки, після чого швидко почав наступати на найближчих воїнів. Один із спецпризначенців промовляє «хенавіт тара». Меч робиться гострішим, його лезо окутується стисненим повітрям. Таким є результат заклинань із магії повітря. Від цього появляється гострота, легше прорізати обладунок чи ранити противника.

Воїн схрестив обидва мечі та приготувався до атаки танкала, котрий знаходився на відстані трьох кроків від нього. Удар танкала лапою і того відкинуто в сторону. Після цього він кидається на іншого.

Постріл з лука. Вибух. Але танкал ухилився. Троє мечників стали в нього на шляху. Він призупиняється та зміщується вбік, щоби обійти з флангу. Спецпризначенці нападають. Лучник робить ще один постріл і не влучає. Вибух чути позаду танкала. Троє воїнів перегрупувались та із словами «танара даха» атакують противника. Один промах, два влучання. Танкала скувало і він валиться на землю. Хтось із мечників витягує сироватку, від якої звір танкал прийме свій образ делукена. Тоді легше його заспокоїти, він не становитиме загрози. Ще з десяток секунд пручань танкала, і сироватка заливається в горлянку. Тепер вона – в його крові, і моментально той почав перетворюватись у подобу людини.

Інші ж делукени в образі танкалів розшматували двох спецпризначенців. Вони діяли по двоє. Частини тіл валялись розкиданими. Котрийсь із танкалів отримав поранення, через що почав шкутильгати на лапу. Воїни швидко здолали його, після чого він лежав нерухомо на землі під дією енергетичних оков.

– Лакос! – викрикнув лучник, коли стріла вилетіла в сторону другого із танкалів.

Проте інший делукен у пободі звіра спромігся вдарити лапою одного з бійців, відкинувши його в сторону. Відбулося зіткнення стріли з мечником. Пролунав вибух. Тому відірвало руку й захистило цим танкала. Троє танкалів переглянулись між собою та дружно кинулись, маневруючи, до перших лучників, щоби позбавитись їх, а потім і мечників.

Але найближчий із спецпризначенців після слів «хенавіт тара» викидує меч у їхньому напрямку. Одному зачепило спину. Меч пролетів далі. Проте танкала здолано. Закривавлений, він упав на ходу. Як виявилось пізніше, в нього був ушкоджений хребет. Двоє інших танкалів прорвалися до мечника, який захищав лучника, і до нього самого.

– Підступаємо! Їм обом потрібно допомогти! – почувся голос котрогось із воїнів.

У танкалів полетіла ще пара мечів, щоби таким самим способом знищити. Поблизу мечника опинились два танкали. Вони почули свист мечів у повітрі і стрибнули вбік. Мечі пролетіли повз них. На якусь мить це рятує воїнів від атаки обох звірів. Лучник натягує тятиву, прицілюється та випускає стрілу в противника. Влучання в задню лапу.

– Лакос! – викрикує лучник.

Видалась жахлива картина. Від танкала відірвалась частина лапи і той падає на землю поблизу мечника, скривавлюючи землю. Супроводжувалось це жахливим, несамовито роздираючим слух криком. Однак на мечника нападає інший танкал. Спецпризначенець виставляє один меч уперед правою рукою, а іншою – в сторону та починає «свій танок» із розвороту туловища, заступаючи нога за ногу, кружляючи руками в повітрі.

Танкал призупинився, вичисливши можливість для нападу, силою лапи приклався ударом по воїну, коли між руками появився просвіт. Це була атака знизу по мечнику: танкал припав до землі та швидким і різким рухом притиснув бійця до землі. Чути хрускіт ребер, мечі випадають із рук, з рота ллється кров.