4. ЧЕРГОВА НЕБЕЗПЕКА

Радник Анітіл був вчителем імператорського сина Бріанія та часто проводив час з хлопцем, щоби навчити того в майбутньому правити та керувати. Так як радник походив із монастиря Рімон на півночі від столиці Латенор, то він володів стилем хаталані, який фундаментом своїм базується на управлінні енергією цього світу планети Дентіерія. Бріаній ще змалечку почав вивчати цей бойовий стиль, щоденно тренуючись у відточенні вмінь.

Анітіл і в цей день навідав хлопця, щоби приступити до тренування. Вони обоє зібрались на площадці, де проводяться бої у відведеному місці для імператорської родини. В цьому місці не один імператор проводив тренування з юних років та зростав до моменту, поки не потрібно буде виконувати обов’язки правителя імперії Ромалон.

– Продовжимо вчорашнє, – мовив Анітіл до Бріанія. – Перед тобою стоїть нападник і ти повинен створити енергетичну кулю, щоби пошкодити обладунок противника. Для початку я тобі допоможу знаннями про те, що говорив учора…

– Я буду ще довго так тренуватись? – запитав Бріаній.

– Доти, доки не оволодієш навичками створювати кулю та випускати її в противника, – відповів вчитель. – Ти повинен добре навчитись управляти енергією, що дасть тобі поштовх для подальшого вивчення технік. Можливо, це складно, але без пройденого цього моменту ти не просунешся далі. Тому перед тим як зробити пошкодження на обладунку, зроби наступні кроки: зосередь свій слух на оточуючому, уяви, як ти збираєш енергію обома руками, уяви, як ти випускаєш енергію вперед. А пізніше почни робити те, як уявив. Ти повинен зрозуміти, що кожен етап поступово буде спрощуватись тобою в оволодінні і ти зможеш, майже не думаючи, наносити атаку за атакою. Ось це ми найближчі дні будемо вивчати. А ефективність просування залежить від тебе. Ще запам’ятай, що енергія навколо тебе немов вода. Вона «плаває» повітрям та готова на взаємодію. Ось саме на рівні взаємодії ти повинен закцентуватись.

– Наскільки довго проходиться цей етап? – знову запитав Бріаній. – Я просто хочу якомога швидше стати в бойовий стрій, щоби захищати імперію та наше майбутнє.

– Ти не думай про швидкість, коли правильніше буде говорити за ефективність, – відповів Анітіл. – Тому перш ніж приступити, приготуйся до того, що ти будеш так вправлятися на протязі декількох днів. А в процесі я буду настановляти, щоби вийшло правильно.

І Бріаній зайняв позицію навпроти солом’яної фігури з обладунком на ній. Він подивився вгору, поглянув як летить птах, злегка видихнув, вдихнув, прикрив очі, спробував уявити все детально. А вже наступної миті, він був готовий атакувати. І він атакував. Але це призвелось невдачею, бо сформована куля не набрала остаточної форми для кидка нею. Вирішив повторити. Невдача. Пізніше поглянгув на вчителя...

– Продовжуй! – мовив той.

І він провів ще три спроби атакувати сніп, щоби пошкодити того. Один раз енергія у вигляді кулі вилетіла, проте недолетіла до цілі.

Бріаній розвернувся до Анітіла.

– Це правда, що той новенький – провидець?

– Ти про того хлопчину з Антанії? – запитав Анітіл.

– Так! – підтвердив Бріаній. – Говорять, що він поранений і то сильно, мало говорить, говорять, що він був на межі смерті, якби не прибули латіліанці.

– Так, це правда, що його врятували, – відповів вчитель. – Ті події, які трапились тоді в Антанії деякий час потрібно перевіряти ще, бо провидіння про появу останнього з роду провидців, можна сказати, здійснилось. А якщо те здійснилось, тоді і сказане хлопцем буде правдою та здійсниться. Зараз тими словами, їхнім розшифруванням, займаються аларіантійці.

– А що страшного в тому, що той хлопець промовив? – запитав Бріаній. – Я бачив батька та важкість в його очах, коли він дивився на мене та відповідав мені на мої питання про того з Антанії.

– Можеш звати його Атієм, поки він сам не пригадав свого імені, – запропонував вчитель. – Хочеш, то ми можемо навідатись до нього, бо він, як виявляється, дещо вміє у володінні мечем. Зараз його тренують латіліанці твого Його Величності, а твого батька.

– Хочу подивитись на нього, бо в залі імператора я лише побачив його пригніченість, втому та слабкість розуму, неуважність, – згодився Бріаній. – Але ще спробую декілька разів атакувати кулею по снопу.

Анітіл в подальшому дивився на вправляння свого учня. Щось вдавалось тому, щось ні. Але зусилля заохочувались. Так пройшов ще деякий час та виснажений Бріаній присів на лавочку.

Він мовив до свого вчителя:

– Я не представляю, як потужно потрібно викладатись, щоби досягнути Вашого рівня. Це непосильна працьовитість з Вашого боку, коли Ви і навчаєте і допомагаєте розумово моєму батькові, коли ще й тренуєтесь для себе, щоби підтримувати власну бойову форму тіла та розуму. Як Вам вдається все це?

Вчитель же відповів:

– Все відбувалось поступово та не за один день. Спочатку хвилини таких же вправлянь, які ти зараз провів. Пізніше наступають миті осяяння, при яких ти вловлюєш момент, у якому напрямку потрібно йти до вдосконалення. А вже пізніше ти нарощуєш та зростаєш. Це дуже довго розтягнуто в процесі твого формування як воїна зі стилем хаталані. Проте повір, що така праця починає приносити результати і ти насолоджуєшся кожним виснаженням, але продовжуєш не здаватись, а повторювати дії.

– Це нібито прості речі, сказані Вами, але я на такому ще слабкому рівні, а загрози вже навколо приносять безлад для нас, – важко говорив Бріаній.