Глава 1

Ніч прохолодна та пасмурна, зірок на небі не було видно. Здавалося, що зараз має піти Осіння злива. Він подивився втомлено на небо і тут справді спустилася злива. День у нього не заладився із самого ранку все почалося зі згорілого сніданку, потім гарача кава на новому костюмі через незграбність своєї секретарши, після  обіду виникла якась помилка в документах через що йому потрібно було негайно її усунути. 

Повертаючись додому після насиченого дня йому навіть довелося побитися зі своїм заклятим ворогом одного із перевертнів вовків. Їхня зустріч просто добавила продовження невдалого дня. Після чого він вже не став повертатися до людського вигляду і залишився в образі чорного кота із жовтими очима, що нагадували два гарних бурштина. Саме ці очі відрізняли його від звичайних котів.

Він вирішив, що краще бути обережним і перечикати  дощ десь в спокійному та сухому місці. Йому нічого не залишалося як забігти під дах будинку.

Забігши під дах він зтрусив з себе воду все ж кати він хоть і не звичайний кут але воду не любе як і звичайні. Раптом він почув як відчиняються двері повернувши голову він поглянув хто виходить. На його подив з будинку вийшла молода  дівчина. Він гадав,  що вона зараз почне його наганяти,  але вона навпаки заговорила до нього:  - Котику, ти що тут робиш? Від дощу ховаєшся? Розумію. Теж його не дуже люблю, але спостерігати за ним приємно. Дивишся на нього і всі приємні думки з'являються.

Він уважно слухав її, та хотів зрозуміти чим вона відрізняється від звичайних людей, але на жаль поки що цього не побачив. Вона потерла плечі скавши: - Я к же прохолодно на подвір'ї.  Котику ходімо до мене в будинок та буде тепло та затишно.

Він поглянув на неї здивовано і не думаючи покидати свого місця. - Ходімо, а коли дощ скінчиться я тебе відпущу. Домовились?

Він вибираючи між холодом та теплою домівкою ризикнув та увійшов до будинку дівчини. Він вирішив що перечикає дощ в будинку та віднове заодно  свої сили, а потім покине будинок дивної дівчини і вони більше не зустрінуться.

Як тільки він перейшов поріг то відразу відчув спокійну енергію будинку. Завдяки цій енергії йому відразу стало затишно і приємно.

- Проходь несоромся у мене звичайний трикімнатний будинок  не хороми звісно, але  погдься, що тут набагато типліше чим на подвір'ї. 

З цим він ні як не міг не погодитись. Він  застрибнув на диван зручно примістившись почав розглядати не знайомку вже при світлі. Звичайна дівчина зовні нічим не відрізняється від інших, але аура її була не такою як в інших. 

Чимось вона приковувала його погляд який було важко відірвати від неї. - Ти напевно голодний? Так... що в мене є?

Вона відкрила холодильник та почала шукати щось. Дівчина дістала із холодильника сиру заморожену курячу грудку та повернулася до нього. - У мене є ось це. Як тобі?

Він подивився на неї та на курячу грудку з підозрою. Все ж таки він хоч і в образі кота, але ж як і людина сире їсти не може.

- Я можу її приготувати. Все ж таки, якщо м'ясо приготувати  воно буде дуже смачне. Домовились? - він на її слова мявкнув, що означало згоду.

За пів години дівчина нагодувала його та пішла спати до своєї кімнати. Він же пристроївся на дивані. 

З рештою цікавість взяла гору, тому дочекавшись коли дівчина засне він вирішив роздивитися будинок. Нічого незвичайного він не виявив окрім незвичайної  на цей час стародавньої шкатулки він обернувшись на людину дістав її та почав розглядатити. Його погляд впав на  малюнок на цій шкатулці у вигляді золотої троянди.

Він живе на цьому світі вже досить багато років багато чого дізнався за роки свого існування, тому цей малюнок він згадав відразу.

Дівчина походить із древнього роду чаклунів і саме цей рід винен в його прокляті з яким він живе  майже тисячу років і лише істинне кохання може його врятувати.