Старувка

Дівчина не любила шумні компанії, тому, що гаміру та спілкування їй вистачало на роботі. Вдома їй завжди хотілося побути в тишині, тому Різдво Христове Ніна зустрічала вдома. Хоча друзі часто запрошували до своїх компаній, та походи в клуби і посиденьки в ресторанах дівчину не приваблювали. Вона ввічливо відмовляла і вечори проводила в компанії цікавої книжки, філіжанки кави та кота Василя, Васьки, як вона його ласкаво називала.
 Та сьогодні, ніби якась сила її гнала із комфортного мешкання. Ніна нехотячи одягнулася, зробила зачіску і макіяж, одягла свою біленьку шубку і вийшла на вулицю. Під ногами хрупостів сніг, а дерева були вкриті сріблястим інеєм і під освітленням нічних фонарів виблискували, ніби хтось розсипав тисячі діамантів. Було морозно, і з рота видихалась біла пара. Ніна захопливо роздивлялася навколишню красу, як зачарована вона поглядала по сторонах, в повітрі пахло магією старувки, смачною випічкою і кавою, а ще зимою, морозець приємно лоскотав ніздрі і на душі у Ніни було спокійно і затишно, але трохи сумно. Тихо і повільно ступаючи, слухаючи, як хрупостить сніг під ногами, Ніна побрела до центру старого міста.
 Щасливі пари посміхалися їй, люди були в піднесеному настрої, передчутті чогось нового і прекрасного, дехто навіть був одягнений у якісь маскарадні костюми. Дівчина посміхалась у відповідь і продовжувала йти у напрямку до ялинки. Їй трохи було незручно, що вона була сама, без пари.
 Ось і центр старувки, тут був невеличкий святковий ярмарок де можна купити щось смачне, випити гарячої кави, узвару чи глінтвейну. Тут був і каток, де на ковзанах каталися кілька пар.