Глава 1

Даринка всілася на широке підвіконня, встелене білим пледом та всипане невеличкими, білими подушками. Це казкове підвіконня для мрій, їй на передодні новорічних свят, облаштувала няня Віка.

Обіймаючи великого, білого ведмедя. Дівчинка понуро дивилася у велике вікно, за яким сипав лапатий сніг. Дитина зітхнула. Вона так любила новий рік, та зимові свята, але цього року все по іншому. Тато відпустив няню у відпустку, ще перед Різдвом. Пояснив це доньці тим, що вона вже доросла. Їй десять, і вона кілька тижнів, може обійтися без няні.

Даринка здогадувалася, що трапилося це через татову наречену, яку дівчинка терпіти не могла. Марина жорстока та підла. Вона прожила у цьому будинку майже рік. Жінка не любила дівчинку. Постійно наговорювала на неї батькові, жалілася та скаржилася на дитину. За це Даринка не раз вислуховувала від батька повчання та виховні години. За цей наклеп, дитина ще більше не злюбила Марину. А останнім часом помітила, що жінка з кимось часто та довго переписується. Одного разу, навіть підслухала її розмову з якимось поляком, який запрошував Марину в гості, й розповідав, як він любить жінку.

У переддень Різдва у будинку стався великий скандал. Вони саме збиралися на вечерю до дідуся з бабусею. Марина розкритикувала дівчинку, і смикнувши її ніжно-бузкову сукню з фатином, розірвала одяг. Тоді Даринка не стрималася і пригрозила, що розповість все татові, про того поляка. За, що отримала ляпаса від жінки.

Вони обидві не знали, що їхню розмову почув Ян, батько дівчинки, який повернувся додому раніше.

Увірвавшись в дитячу, батько прогнав Марину з кімнати доньки, і заспокоївши її, просив не плакати. Він перепрошував дитину, за те, що трапилося, та за те, що не вірив ні доньці, ні няньці. Адже як дитина, так і нянька, неодноразово жалілися на жорстокість Марини.

Через трохи, дівчинка чула, як волала татова наречена, та обзивала їх з батьком невдахами. Крики лунали в домі довго, а коли стало тихо, Даринка через вікно бачила, як Марина з валізами покинула двір їхнього маєтку, поїхавши на таксі. 

Того вечора вони з татом нікуди не поїхали, вечеряли мовчки у двох. Тато подзвонив бабусі Соні та дідусю Олександру, повідомивши, що у них не вийде приїхати.

Даринка притисла білого ведмедя до себе міцніше. Її хвилювало, що тато, ось уже сьомий день, практично мовчить. Він обіймає її, цілує, каже, що все добре, але дівчинка бачить, який він сумний, і це непокоїть дитину.

Сьогодні вони мали їхати у гості до тьоті Орисі, але тато після обіду повідомив, що вони відзначатимуть новий рік у двох. Дівчинка засмутилася, але ще не втрачала надії, на те, що все ще зміниться. І сьогодні таки, трапиться диво. Адже няня Віка розповідала, що у період зимових свят, стаються справжні дива, тільки потрібно сильно вірити у них. І маленьке дитяче серденько, щиро вірило, що диво у її житті, неодмінно станеться.