ХІV. Епілог

Через рік чутки й розповіді про події, що відбулися у форті, поступово розвіялися, як ранковий туман у горах, і справа почала забуватися.

Якийсь час сімейство Ферролів збиралися відновити житло і сад у форті Бернгрев, але цього так і не сталося. Житлове приміщення було безнадійно зіпсоване полум'ям, а чудовий квітник загинув.

Крім того, на початку осені Клаус Ферроль отримав роботу в Ласпурі на збройному підприємстві, куди його запросив один із приятелів. Він очолив цех на заводі та став непогано заробляти. Його колишній помічник Кресс залишився в Лімасі працювати зброярем у власній майстерні.

Тієї ж осені Харита і Ферроль перенесли прах моряка Вільсона на цвинтар острова д'Авелес (де поховані його рідні), а потім переїхали до Ласпуру.

 Вони зняли акуратний будиночок у фруктовому саду на околиці міста та надалі планували його купити.

Спокійне місто, де шуміли під вітром дерева і стояли старовинні, акуратно відновлені муніципалітетом будівлі та пам'ятники, їм дуже подобалося, а околиця міста, де вони жили, здавалася тихою та затишною гаванню, вічним притулком від бід та негараздів.

З часом Клаус Ферроль і Харита відремонтували дім і ретельно доглядали сад.

У Харити ще залишилося в мішечку бабусине чарівне насіння. За її новим домом виріс квітник.  Блідо-зелені газони, оточені жовтими стрічками доріжок, примикали до клумб, на яких красувалися килими «рокамболів», «недоторків», а також троянди, левкої, рожеві гвоздики, тюльпани та нарциси. Біля кам'яної огорожі, ретельно вибіленої, росли кущі бузку.

А навесні, коли її «диво – квіти» вже піднялися та засяяли на повну силу, Харита вийшла заміж за Фабіана Петтчера.

Спочатку у Фабіана нічого не виходило. Знавці мистецтва його не помічали, а публіка холодно проходила повз його картини.

 Але поступово його справи налагодилися. З'явився загадковий меценат, який довго зберігав інкогніто, але зважився організувати виставку робіт Фабіана і навіть прорекламувати їх у пресі. Один із впливових критиків написав схвальну статтю про творчість художника Фабіана Петтчера.

Виставку в Ласпурі також ощасливили своєю присутністю Генрі з Дам'єною та Емілія Петтчер.

 Незабаром серед публіки з'явився особисто й сам меценат і вразив оточуючих габаритами своєї постаті. Ним був Гедеон Вансульт, якому роботи Фабіана сподобалися ще на виставці молодих художників у Гертоні.

Приїхав на виставку та Абрагам Флетчер зі своїм слугою Скабером.

 У той рік Флетчер багато хворів і подружжю Петтчерів довелося забрати його з маєтку і помістити на лікування в клініку в Ласпурі.

 До зими Флетчер підлікувався і тепер мріяв переїхати до Ласпуру, продавши свій маєток. Місто йому подобалося, а від плантацій він дуже втомився.

Наприкінці зими Генрі Вансульт одружився з Дам'єною. Він став одним із найзнаменитіших мисливців та слідопитів в окрузі. Того ж року Дам'єна народила дівчинку, яку назвали Харитою.

Гвінівера Ріваль часто ходила на полювання і раптово завела любовний роман. Її коханцем став похмурий і нелюдимий лісник, вдівець, який сподобався Гвінівері своєю чоловічою стриманістю та суворістю.

Про служницю Міранду, що втекла, нічого не було відомо. Але з розповідей Юнони, що покаялася, жебрачка, яка просить милостиню в Гертоні на ринку, дуже схожа на неї.

Дружина Гревса народила двійню - хлопчика та дівчинку. Сам Гревс залишив школу в Лімасі та переїхав зі своїм сімейством до Гертона, де отримав посаду інспектора навчальних закладів.

На нову виставку робіт Фабіана, організованої вже в Гертоні, якось прийшла дуже засмагла людина у пристойному сірому костюмі та модному капелюсі. Чоловік ходив, милувався роботами і тишком-нишком поглядав на Хариту, що розповідала про картини, розкриваючи справжню сутність творів.

 На мить темні очі незнайомця в сірому зустрілися з поглядом Харити. Дівчина здригнулася – цей худорлявий чоловік дуже їй нагадав Дегжа!

Коли натовп розійшовся, Харита шукала цю людину, але вже не могла її знайти.

грудень 2017 – березень 2018 року.