Диво. Коли пес і кішка стали людьми

Глава 56. Повернення додому

Оповідач:
Дорога з Карпат — це окрема подорож у терпіння. Повороти, серпантини, автобуси, що зупиняються “на хвилинку”, яка триває півгодини… І три подорожні, кожен зі своїм характером. 

Соня (з переднього сидіння):
— Я казала, треба було летіти літаком! 

Валентин:
— На Карпати літаки не літають. 

Соня:
— От бачиш? А мали б. Це бізнес-ідея! 

Еван (ззаду, розвалившись з пледом):
— Якщо колись побудують літак для собак, я перший куплю квиток. 

Оповідач:
Валентин лише зітхнув. Після кількох годин дороги й нескінченних Соніних “мені нудно”, вони нарешті побачили знайомі вогні міста. 

Оповідач:
Квартира зустріла їх холодом і пилом, але рідними запахами — кави, старих книжок і трохи — корму, який досі стояв у шафі.
Соня одразу кинулася до дивана. 

Соня:
— Нарешті! М’яке, тепле, цивілізоване!
(кидає рюкзак і падає на подушку)
— Я більше нікуди не їду. Хіба в СПА. 

Еван (оглядаючи кімнату):
— Виглядає, ніби нас не було рік. 

Валентин: (з посмішкою)
— Нас і справді трохи “не було”. 

Оповідач:
Він відкрив ноутбук, щоб перевірити пошту. Перший лист — “Нагадування: відпустка завершується. Вихід на роботу — післязавтра”. Другий — “Рахунок за комунальні”. Третій — “Акція! Знижка на корм для котів та собак”. 

Валентин:
— Всесвіт натякає, що пора повертатися до реальності. 

Соня (підозріло):
— І купити вкусняшки. 

Еван:
— І мені! І великі! Ті, що пахнуть шинкою! 

Валентин (сміється):
— Добре. Завтра — магазин, потім робота. 

Оповідач:
Соня сіла поруч із ним і глянула у вікно. Місто сяяло неоном і фарами, ніби нічого не сталося. Та Валентин відчував — щось змінилося. Не в горах, не в них, а десь глибше. 

Соня (з посмішкою):
— Знаєш, мені подобається бути людиною. Навіть якщо це важко. 

Еван:
— А мені подобається бути з вами. Навіть якщо іноді страшно. 

Валентин:
— От і добре. Бо я не знаю, що б робив без вас. 

Оповідач:
На столі горіла одна свічка, залишена ще з минулого вечора в Карпатах. Тихе світло грало на їхніх обличчях, ніби обіцяло — попереду ще буде багато всього: і сміху, і див, і, можливо, відповідей. 

Затемнення. Кінець глави. 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше