Диво. Коли пес і кішка стали людьми

Глава 49. Відпустка в гори

Оповідач:
Після всіх подій останніх тижнів Валентин сидів на підвіконні, дивився на дощ і думав:
— Якщо це не нервовий зрив, то що тоді? 

Телефон уперто мовчав. Даша не відповідала. Соня й Еван мовчки спостерігали за ним, наче чекали команди “сидіти!” або “все, кінець серіалу, можна розходитись”. 

Валентин:
— Мабуть, треба відпочити. 

Соня: (піднімає брову)
— Ти нарешті визнав, що у тебе згорів процесор? 

Еван:
— А куди відпочити? У парк? Там голуби... я не готовий. 

Оповідач:
Валентин узяв ноутбук і ввів: “Карпати — готель, без Wi-Fi, без проблем, з краєвидом”. 
Соня одразу підійшла ближче. 

Соня:
— Ти серйозно? Тиждень без гарячої води, макіяжу і доставки? 

Валентин:
— Саме тому. 

Еван: (з блиском у очах)
— А там є поля? Справжні поля? І корови? Я чув, вони пахнуть свободою! 

Оповідач:
Через годину все було вирішено: бронювання оформлено, валіза напівпорожня (як завжди), Соня образилась, що не взяли фен, а Еван наполягав узяти повідець “для відчуття минулого”. Наступного ранку вони стояли біля автобуса. 

Валентин, у в’язці, що пахла кавою та втомою. Соня — у великих окулярах і з валізою більшою за неї саму. Еван — із туристичним рюкзаком і в капелюсі “Гайда в гори”. 

Водій автобуса (бурчить):
— Це ваші діти? 

Валентин (після паузи):
— …Майже. 

Оповідач:
Автобус рушив, і вже за годину місто зникло за вікнами. Гори вставали з туману, як старі 
велетні, а Валентин відчув, що нарешті може видихнути. 

Соня дивилася у вікно, бурмочучи:
— Як можна жити там, де немає кав’ярні? 

А Еван з захопленням повторював:
— Гори! Справжні гори! Вони пахнуть пригодами! 

Валентин (усміхаючись):
— І трохи коровами. 

Оповідач:
Десь усередині він відчував, що ця поїздка потрібна не лише йому.
Може, щоб розібратись у собі. Може, щоб просто згадати, що життя не завжди загадка — іноді це просто свіже повітря, смішні друзі й дорога вгору. Автобус піднімався серпантином. Соня заснула на плечі Валентина. Еван тихенько гавкнув уві сні. 

Валентин усміхнувся.
— Може, й справді не все втрачено. 

Затемнення. Кінець глави.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше