Глава 48. Чому розстались

Оповідач:
Ніч. Валентин сидів у вітальні, світло ноутбука відбивалось у його окулярах, але він не працював — просто дивився на чорний екран. Соня лежала на дивані, згорнувшись клубком, а Еван грів лапи біля батареї. 

Соня (сонно):
Ну й чому ви тоді розійшлися? Ти ж казав, що вона була “тією самою”. 

Валентин (усміхається):
Так. І все одно ми розстались. 

Еван (нахиляє голову):
Але ж якщо “та сама”, то… не можна ж так просто розійтись. 

Валентин:
Можна. Якщо двоє хочуть різного. 

Оповідач:
Він зробив ковток охололого чаю.
У його голосі не було жалю — лише спокій. 

Валентин:
Даша хотіла життя, яке крутиться.
Подорожі, люди, рух, нові враження. А я — навпаки. Хотів тиші, стабільності, щоб усе було, як у рівнянні: просто, передбачувано. 

Соня:
І що, ви не могли домовитись? 

Валентин:
Ми намагались. Але вийшло так,
що кожен із нас чекав, коли інший зміниться. А люди — не коти. Їх не перевчиш. 

Соня (ображено):
Це ти зараз натякаєш? 

Валентин (сміється):
Ні, Соню. Тебе я навіть не пробую. 

Оповідач:
Сміх розвіяв важке повітря в кімнаті. На мить стало затишно — як колись, у ті вечори, коли вони з Дашею дивилися фільми й сперечались, чи треба сіль у попкорн. 

Валентин (замислено):
Знаєте, ми не сварились гучно. Просто одного ранку я прокинувся — і зрозумів, що її речей нема. І замість запаху кориці — лише пил на підвіконні. 

Еван:
І ти не шукав її? 

Валентин:
Шукав. Але вона не відповідала.
А потім я перестав — не тому, що розлюбив, а тому, що зрозумів: любов не завжди означає бути разом. 

Оповідач:
Соня підняла голову, глянула на нього серйозно — як дивляться тільки коти, коли розуміють більше, ніж здається. 

Соня:
А якщо вона повернеться? 

Валентин:
Тоді я вже буду іншим. І, може, ми зможемо не повторювати старих помилок. А може — просто посміємось з них. 

Оповідач:
Він посміхнувся, вимкнув світло і залишив лише теплу лампу біля дивану. Тиша стала м’якою. Соня муркнула, Еван перевернувся на спину. І вперше за довгий час Валентин подумав: можливо, розставання — це не кінець історії,
а просто пауза між двома главами однієї книги. 

Затемнення. Кінець глави.