Глава 25. Ванна для двох (і одна кішка зайва)

ІНТ. КВАРТИРА ВАЛЕНТИНА — ВЕЧІР. 

Оповідач:
Після важкого дня, емоцій і розмов про “небезпечних домашніх”, Валентин вирішив, що час бодай на годину стати просто людиною.
Без магії. Без котів. Без гавкання і філософських цитат про сором. 

Він наповнює ванну гарячою водою, додає піну, запалює свічки — ніби готується до реклами “спокою й ніжності”. 

Даша (з усмішкою):
Ти серйозно? Ванна зі свічками?
Ще скажи, що купив рожеву сіль. 

Валентин (підморгує):
Не кажу, але… так. 

Обоє сміються. Атмосфера легка, тепла, спокійна — вперше за довгий час. 

Вони заходять у ванну. М’яке світло, пара, тиша. Мить, коли весь хаос світу зникає. 

Ні Соні, ні Евана — тільки вони двоє. 

РОЗСЛАБЛЕННЯ 

Оповідач:
Нарешті.
Без мурчання за дверима. Без лап на подушках.
Без криків “це моє місце!”.
Тиша. 

Даша (з полегшенням):
Не віриться, що ми спокійно сидимо.
Без… 

Дверна ручка тихо повертається. 

Валентин:
…Не може бути. 

Двері повільно прочиняються. У парі з’являється знайомий силует. 

Соня (з абсолютно щирим тоном):
О, ванна!
Я ж казала, що хочу спробувати! 

Даша (вибухає):
СОНЯ! ВИЙДИ! 

Соня (здивовано):
А що такого? Я ж завжди купалась із ним. 

Валентин (зашаріло):
Ти була кішкою! 

Соня (обурено):
І що? Принцип той самий! 

КАТАСТРОФА №1 

Соня намагається підійти ближче, ковзає по плитці й падає прямо в купу рушників. 

Піна летить у повітря, вода через край. Даша хапається за голову, Валентин тримає рушник як щит. 

Даша (кричить):
Це ненормально!
Я — в трикутнику з кішкою, пінкою і психом! 

Валентин (безсило):
Слухай, вона не зла, просто… не розуміє меж. 

Соня (з рушником на голові, щиро):
А ви що, миючись, говорите про мене? 

Даша:
Так! Бо ти всюди! 

ЕВАН І КІНЕЦЬ СПОКОЮ 

У дверях з’являється Еван — у халаті, з чашкою чаю. 

Еван:
О, ви тут усі?
Я просто хотів сказати, що чай закінчився. 

Даша (зі злістю):
Еване, ти зараз теж полізеш у ванну? 

Еван (щиро):
Ні, я не люблю воду. Але Соня казала, що піна пахне лавандою. 

Оповідач:
Тиша. Потім — сміх.
Справжній, безсилений, з нервами і любов’ю водночас. 

ПІСЛЯ ВАННИ 

Кухня. Троє — мокрі, але живі. Соня п’є чай, Даша тримає рушник на голові, Валентин виглядає так, ніби пройшов бойову операцію. 

Даша (з втомленою усмішкою):
Я більше ніколи не прийматиму ванну тут. 

Соня (ображено):
Можеш у мисці, якщо хочеш. 

Валентин (з посмішкою):
Досить, усі спати. Завтра — новий день. Без пригод. 

Оповідач:
“Без пригод” — сказав чоловік, який живе з колишньою кішкою та псом у людських тілах.
Всесвіт посміхнувся. І вже готував наступний сюрприз. 

Камера піднімається — ванна ще димиться парою. На дзеркалі від конденсату видніється щось написане пальцем: “Ми бачимо тебе”. 

Оповідач:
Але цього разу — це написала не Соня. 

Затемнення. Кінець глави.