Глава 10. Інцидент у ванній

ІНТ. КВАРТИРА — РАНОК 

Оповідач:
Є такі ранки, коли Всесвіт просто спостерігає й каже: “А подивимось, чи витримає він це.”
І Валентин, звісно, не витримав. 

Камера: він стоїть у рушнику біля ванної, сонний, з чашкою кави. Звідти долинає шум води. 

Валентин (крізь двері):
Соню, ти ще довго? 

Соня (зсередини, весело):
Я ще тільки мию лапи! 

Валентин:
Руки, Соню. Люди миють руки. 

Соня:
Так! І вуха теж можна? 

Валентин (зітхає):
Можна… 

Оповідач:
Він уже звик до того, що поняття “гігієна” у неї — це інстинкт, а не звичка. 

ІНТ. ВАННА — ПРОДОВЖЕННЯ 

Соня у халаті стоїть перед дзеркалом. На голові рушник як тюрбан. 

Роздивляється себе, приміряє міміку, як актор перед прем’єрою. 

Соня (сама до себе):
Так… люди дивляться на себе щодня.
(нахиляється ближче)
Може, щоб перевірити, чи вони ще існують? 

Пауза. Дзвінок у двері. Валентин відкриває — Даша стоїть із пакетом косметики. 

ІНТ. КОРИДОР — МИТТЄВО 

Даша:
Привіт. Я подумала…
(піднімає пакет)
Ти казав, у тебе ніхто не розуміє, як користуватись шампунем. Принесла засоби для твоєї “команди”. 

Валентин (нервово):
Даша, може, не зараз… 

Даша:
Чому? 

Оповідач:
Бо зараз — у ванній Соня, яка все ще не розібралась, що рушник треба знімати до душу. 

ІНТ. ВАННА — ТИМ ЧАСОМ 

Соня чує голоси, вирішує відчинити двері. Стоїть у халаті, волосся мокре, рушник падає з плечей. 

Соня (щиро):
О, привіт! Ти знову прийшла! 

Даша (завмирає):
Що… ти робиш у його ванній? 

Соня (гордо):
Досліджую піну. 

Даша (іронічно):
Ага. Науковий підхід. 

Валентин (вклинюється між ними):
Секунду, секунду, все не так, як виглядає! 

Соня:
А як це виглядає? 

Даша:
Як катастрофа з піною для душу. 

Оповідач:
І справді, за мить із дверей ванної почала витікати піна — Соня натиснула всі флакони одночасно. 

ХАОС 

Валентин хапає рушники. Соня сміється. Даша стоїть з відром піни на ногах. 

Еван (з’являється в коридорі, заспаний):
О, пінна вечірка? Без мене почали? 

Валентин (кричить):
Еване, закрий двері! 

Еван:
Я думав, треба рятувати! 

Даша:
Ти — ще один її брат? 

Еван (з гордістю):
Я — собака. 

Даша:
Чудово. Залишалось тільки це почути. 

Оповідач:
У той момент навіть піна зупинилась від подиву. 

ІНТ. ВАННА — ПІЗНІШЕ 

Сцена повного безладу. Вся підлога у воді, рушники розкидані. Соня сидить на краю ванни, з мокрим волоссям. Даша стоїть у дверях, тримає фен. 

Даша (з холодною ввічливістю):
Я просто допоможу їй висушити голову.
(пауза)
Щоб вона не застудилась. 

Соня (солодко):
Дякую. Я зазвичай сохну на сонці, але можна й так. 

Оповідач:
Це був не фен. Це була гарматка холодного миру. 

НАПРУГА 

Фен гуде. Дві жінки дивляться одна на одну крізь потік повітря. 

Даша (спокійно):
Ти давно з ним? 

Соня (посміхається):
Майже все життя.
(пауза)
Тільки раніше я спала біля його ніг. 

Даша (згублює ритм):
Що?.. 

Соня:
Жартую.
(шепоче)
А може — ні. 

Даша вимикає фен. Напруга — як перед блискавкою. 

ІНТ. КОРИДОР — ТИМ ЧАСОМ 

Валентин нервово ходить туди-сюди. 

Еван:
Ти розумієш, що вони або подружаться, або знищать людство? 

Валентин:
Є ще варіант — я втечу в Карпати й зроблю вигляд, що мене не існує. 

Еван:
Сумнівний план. У Карпатах теж є кішки. 

ФІНАЛ 

Двері ванної відчиняються. Соня виходить усміхнена, Даша — підозріло спокійна. 

Валентин:
Ви… поговорили? 

Соня:
Так. Ми тепер розуміємо одна одну. 

Даша (з тонкою усмішкою):
О так. Абсолютно. 

Оповідач:
Вони справді порозумілися.
Але з таким поглядом, що Валентин зрозумів: тепер йому доведеться спати з відчиненими очима. 

Еван (бурчить):
Хто-небудь, дайте мені окрему ванну. 

Оповідач (наостанок):
Тиша. Піна спала. Але всередині кожного ще кипіло.
Бо в кожній історії є момент, коли все просто надто близько. 

Затемнення. Кінець глави.