3

Навіть не чекаючи на відповідь, плеснув у долоні і вони перемістилися. Цього разу опинилися у напівтемній кімнаті. Просторий зал наповнювали шафки з іграшками та маленькі столики зі стільцями. Ігорю здалося, що він потрапив у минуле і знаходиться у дитячому садку. В кутку розмістилася ялинка та сяяла кольоровими вогнями гірлянд. Біля вікна стояла маленька світловолоса дівчинка, притискаючи до себе потріпаного ведмедика. Вона з надією в очах дивилася у вікно й наче когось виглядала.

- Ця дитина - твоє наступне завдання, - тоненький голосок змусив Ігоря здригнутися. Замість Михайла поруч з ним знаходилася однокласниця Марина, яка залишилася такою, як він її пам’ятав у третьому класі. Вони разом ходили до школи, але її сім’я переїхала й Ігор більше не бачив дівчини. Остання їхня зустріч відбулася на святкуванні Нового року в школі. Марина вірила у новорічні дива й загадала бажання – не переїжджати. Проте, воно не справдилося, що тільки посилило скептичне ставлення Ігоря до магії свят. Дух, голосом дев’ятирічної дівчинки, продовжував свої настанови:

- Глянь на дитину, тільки вже уважніше ніж ти дивився на музиканта.

Ігор виконав таке розпорядження й все зрозумів. Ця дівчинка знаходилася у дитячому будинку. Вона не пам’ятала матір чи батька й відчайдушно виглядала у вікні тих, кого зможе назвати батьками. Найбільше її бажання – мати сім’ю. Дитині хотілося, щоб мати зранку розчісувала її світле волосся та заплітала коси, вони разом поралися на кухні та весело проводили час за різними іграми. Для більшості дітей це буденність, а для неї – недосяжна мрія.

Чоловіку одразу захотілося подарувати їй родину. Спробував заглянути у майбутнє й побачив дитяче усміхнене личко. Прийомні батьки й справді її любитимуть. Ігор не вагаючись, оголосив свій висновок:

- Дівчинка бажає родину. Нехай та пара, яких я побачив удочерять її.

- Добре, але це можливо лише через рік. Ці двоє, що мають стати їй батьками ще навіть не зустрілися. Він вперто уникає знайомств, але ти можеш виконати іншу її мрію, – дух, наче зробив якийсь підступ, хитро посміхнувся.

Від злості Ігор стиснув руки в кулаки. Що ж то за бовдур такий, що цурається людей? Ще раз уважно поглянув на дівчинку й побачив іншу мрію – велику ляльку зі світлим кучерявим волоссям. Чоловік полегшено зітхнув, адже це бажання простіше виконати.

- Добре, якщо батьки через рік, то давай ляльку.

Дух здивовано підняв брови догори.

- Бажання виконую не я, а ти. Тобі потрібно завітати у магазин і придбати іграшку, а потім віднести дівчинці.

Ігор стояв спантеличений і не знав, що казати.

- А якісь чарівні слова не допоможуть? Де ж тут магія, якщо я сам все зроблю?

- Ти й станеш для дівчинки справжнім чарівником, якщо принесеш їй цю ляльку. Іноді, щоб робити дива, нам необов’язково володіти магією.

- Але де ж я зараз її куплю? Усі магазини зачинені.

- Не страшно, принесеш подарунок пізніше, головне, щоб не забув про диво, яке можеш зробити для неї. А зараз до останнього твого завдання.

Марійка плеснула в долоні й Ігор опинився біля свого будинку. Сірий дах вкрився снігом, у вікні сяяло світло, а на дверне вічко окреслював вінок з хвої та шишок, обмотаний червоною стрічкою. До хати вела вузенька стежка, очищена від снігу. У серці чоловіка неприємно защемило. Він перевів погляд на духа й ледь стримався, щоб не відскочити убік. Поруч сидів собака, Бровко. Саме з ним минуло дитинство Ігоря, але уже років з п’ятнадцять як цього пса немає в живих. У цю мить чоловік вперше побачив як собака розмовляє.

- Заходь у хату, там теж чогось бажають.

Ігор несміливими кроками попрямував до будинку, зовсім не залишаючи слідів на снігу. Пройшов крізь двері, навіть не відчиняючи їх. На ліжку у спальні лежала мати й ворушила пересохлими губами:

- Він приїде?

- Сподіваюся, принаймні обіцяв.

Батько сидів поруч і як міг підбадьорював жінку. Ігор почувався жахливо. Перед очима пробігли усі роки й він зрозумів як жахливо поводився.

- Їй можна допомогти?

- Звісно, поглянь на її бажання, - собака, веляючи хвостом, сидів на підлозі. Ігор похапцем подивився на кольорові смуги, що оточували матір. Знайшов серед усіх мрій, бажання стати здоровою, одразу його озвучив:

- Ось, вона хоче видужати.

- У неї просто застуда, нічого серйозного. Поглянь уважніше, може варто виконати інше її бажання.

- Що важливіше за здоров’я? Я впевнений, виконай це бажання.

Собаку огорнув густий туман, що одразу розсіявся. На його місці з’явився той самий сивий дід, якого Ігор побачив у машині. Він осудливо помахав головою:

- Не розгледів істинного бажання, ти не впорався.

Ігор винувато заховав погляд у підлогу. Насправді, чоловік одразу помітив те бажання, просто не хотів визнавати. Найбільшою мрією матері був він. Жінка всього лише хотіла відсвяткувати разом із сином, побачити свою кровиночку, за якою безмежно скучила. Почуття провини згризали Ігоря зсередини. Так намагався відгородитися від людей, що забув про найрідніших, тих, кому він так потрібний. Батькам не важливо яка в нього робота та статки, вони люблять безкорисливо та щиро.