Дивнe-прeдивнe
***
Життя до війни. Наче й не було його.
Щороку – нова епідемія, яка викошувала сотні тисяч, перш ніж винаходили вакцину, але вакцина коштувала надто дорого, отож ми почувались наче в лотереї. Пощастить чи ні?
Омине біда, чи лише злегка зачепить своїм крилом?
Я чула про бунти, однак не бачила їх по телевізору, бо незадовго до того нам через заборгованість відімкнули електрику.
Постійний і невпинний страх за своє життя, голод, який підкрадався все ближче і нескінченні хвороби, змушували людей виходити на вулиці і вимагати від влади якихось конкретних дій і запобігань. Батьки вели на мирні акції своїх дітей. Студенти вигукували гасла, підіймаючивгору електронні транспаранти. Старенькі жалілись на те, що їх винищують, аби не платити пенсій.
Людей забивали кийками, розстрілювали, розпилювали в повітрі отруйний газ… Вони помирали швидко або повільно, майже безболісно або в муках. Подумаєш, ще одна, десять, двісті смертей.
М’ясні консерви, маючи резиновий присмак і специфічний запах, наповнювали шлунок досить якісно. Товчені сухарі… Засушені ягоди.
Тепер чай став неприпустимою розкішшю – ми рахували кожен зроблений ковток.
Мама варила на сніданок п'ятнадцять квасолин. Кожному з нас діставалось рівно по п’ять, але квасоля ніколи не розварювалась достатньо, отож ми їли її напівсирою.
#1039 в Фантастика
#171 в Постапокаліпсис
#175 в Антиутопія
Відредаговано: 06.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
