Діло не в грошах

Дівчата жили добре мама видужала тато кожного місяця присилає листи але біля річки оселилися багачі вони все зіпсували всю красу адже якщо вони неправильно надихнуть та вони навіть до в'ясниці можуть кинути. 

Але не дивлячись на це дівчата собі розмовляли в кімнаті обговорювали  бал який скоро відбудеться.

Розмова була не дуже довга але вони встигли усе з'ясувати і навіть посміятися. 

А тим часом багачі вже заселилися і лорд в своїй ложі а онук в своїй кімнаті.

—Якими ви хочете бути на валу?- запитала Бел. 

—Якими ще як не бідними?- засмутилася Міра.

—Але ми їх маємо вразити.- відповіла Бел. 

—Так звичайно але нам навіть немає чим їх вразити.

—дівчата ви справді думаєте що вийти заміж єдиний вибір стати багатими невже ви не хочете самі заробити?- запропонувала Еммі.

—Хочемо і талант у нас є але ніхто його не прийме -визнала Міра.

—Я от не збираюся виходити за когось заміж-в унісон сказали Еммі і Сем.

— От і дарма.-схитрувала Бел. 

—Цікаво чому ж дарма?-запитала Сем.

—Можливо тому що ми вкрай бідні чи тому що нас всі бояться, а коли хто-небудь питає чому ніхто не знає відповіді .- сприйняла це нарешті за правду Бел.

—Це безперечна правда але ми не можемо жити так завжди.- помітила Еммі .

— Так і саме тому ми вийдемо заміж, знайдемо собі нареченого на цьому балу.- вирішила Міра.

—підтримайте краще коней час все покаже. Якщо вам не сподобається жоден хлопець. 

—Слухай якщо ти зі мною підеш на бал і будеш отаке от говорити то ти мені всіх хлопців порозлякаєш.-вирішила посміятися Бел.

—Ах так тоді втікайте від мене бо заряджу вас своїм розумом.

Дівчата самі не замітивши цього так сильно бігали від Сем що підбігли до річки під самим маєтком лордів. 

Сем майже зловила Бел але вона спритно ухилилася і тому  впала в струмок.

Дівчата забули про страх і вирішили просто засміятися. Але сміялася вони не тихенько і тому лорд почув їх. Але все що він зробив це тільки усміхнувся покликав онука і сказав: 

—Які ці діти тільки щасливі не мають ні копійки але такі радісні.

—Так вони справді щасливі але хіба ми не маємо бути щасливішими за них.

—Якщо ти мав на увазі гроші то, ні ми тільки і живемо в тих грошах а далі світу не бачимо.

—Якщо сенс не в тому то в чому тоді?

—а це мій син6 ти маєш знайти. Сам знайди радість ,щастя що-небудь що заповнить твої діри у серці.

Всі наступні просто дивився у вікно і усміхався кожного разу як бачив дівчат. А бідний Луїз дивлячись на це все просто не міг зрозуміти.