Оксана
Я вирішила поки не розповідати Ніці про те, що саме Тимур став моїм партнером у шоу. В її очах ми так і залишалися ворогами. Насправді ж… наші стосунки вийшли на новий рівень дивакуватості. Ми більше не гиркались. Якщо не враховувати конфліктів на побутовому підґрунті, але таке буває з усіма нормальними сусідами. Тим паче навіть ці сварки часто закінчувались жартами та примиренням. А це обіймами, від яких я танула, як сніг сонці. Тимур помітив цю фішку і користувався нею щоразу, коли я починала сварити його.
Я придбала сертифікат на видалення тату у салоні, де працювала, і подарувала його Тимуру. Не гоже, щоб мій фальшивий чоловік ходив з дурнуватим написом на руці. Той відразу активував його, обравши своїм майстром мене.
- Сама зробила - сама і видаляй. Не хочу соромити себе перед іншими, - пояснив він.
Виходило так, що ми були разом і на роботі, і вдома. Тимур поводився занадто люб’язно, намагався перекрити перші враження про себе і старанно створював образ хорошогохлопця. А це зовсім не йшло на користь моїм переконанням. Я знала про його справжню сутність, але починала втрачати пильність, підпускаючи все ближче і ближче. Одного ранку я прокинулася після дуже романтичного сну з Тимуром у головній ролі й зрозуміла - треба рятуватись.
- Що там з побаченням? Ти не забув? - запитала, спостерігаючи, як він нишпорить по кімнаті у пошуках одного з кошенят.
- Ні, наприкінці тижня зустрічаюся з дівчиною.
- Ооо… супер! І як її звати? - мене це зовсім не цікавило. Запитала, щоб підкреслити свою байдужість до його особистого життя.
- Оля. Зараз покажу, - Тимур дістав мобільний та відкрив сторінку дівчини у Фейсбуці. Довге каштанове волосся, нарощені вії, фігура об’ємом, як моя нога та глибоке декольте. - Співачка та фотомодель. Дуже талановита дівчинка.
- Бачу я її таланти… четвертого розміру.
Тимур раптом стрепенувся.
- Ти відчуваєш цей запах? - запитав він, принюхуючись навколо себе.
- Який? - я почала згадувати чи не забула щось на плиті.
- Пахне ревнощами! - він розплився у задоволеній посмішці.
- Дурень! - я штовхнула його у плече й віддала телефон, аби більше не бачити ту Олю. Ревнощі чи ні, а уявляти їх разом було неприємно.
Та якби ж усе було так просто. З того самого моменту, Оля стояла перед моїми очима і вдень, і вночі. З’являлася у дзеркалі, коли я чистила зуби, відображалася у чашці з чаєм та мелькала в обличчях перехожих. Щобільше, я починала порівнювати її з собою і програвала по всіх фронтах. Чому Тимур не міг покликати на побачення когось менш привабливого?
П’ятниця підкралася непомітно. Я намагалася сконцентруватися на перегляді нового серіалу, та навіть Нетфлікс був безсилий. Тимур одягнувся у чорне. Цей колір завжди пасував йому, будь то спортивний костюм чи дорога сорочка. Бризнув парфумами на шию та застібнув годинник на руці. Я змусила себе дивитися в екран ноутбука, але подумки зачиняла вхідні двері, а потім викидала ключ у вікно.
- Ну… Мабуть, все, - промовив Тимур. - Буду завтра.
- Завтра? - в мене пересохло у роті. - Ви кудись далеко зібрались?
- Ні, в рибний ресторан за пару кварталів звідси.
- Дон Маре?
- Так.
Дорогуще місце. Чому він не міг повести ту чувиху до себе у кафе? Навіщо витрачати на неї останні гроші? Чи це такий пропуск для продовження вечора?.. Навіть думати про подібне не хотілося.
- Оксано, - він опустився навшпиньки, щоб наші очі були на одному рівні. - Якщо ти зараз скажеш, щоб я залишився, то я нікуди не піду.
Тіло скувало від внутрішньої боротьби розуму з потаємними бажаннями. Я вціпилася пальцями у простирадло, аби приховати хвилювання.
- Чому ж… Йди. Тебе там дівчина чекає.
- Переживе.
Він продовжував дивитися мені в очі, чекаючи відповіді, яка б його задовольнила. Та я звикла грати лише за своїми правилами.
- А я тим паче переживу ніч без тебе. Шуруй вже.
- Гаразд! - він різко підвівся. - Як хочеш.
Не обертаючись, Тимур пішов з квартири й захлопнув за собою двері. Голоси акторів у серіалі змішувались у нерозбірливу маячню. Я поставила на паузу, поринула у тишу. В кімнаті стало порожньо, на душі - теж. Я була впевнена, що роблю все правильно, але за це рішення починала ненавидіти саму себе.
Тимур.
З Олею ми познайомилися на одній з вечірок мого двоюрідного брата. Вона танцювала в оточенні подружок, привертаючи до себе увагу всіх присутніх чоловіків. Одні хотіли пригостити її, інші - випросити номер телефону, але більшість просто хотіла її. Я саме переживав один із найскладніших періодів свого життя - проходив реабілітацію після нападу розбійної банди (чит. “Робота над почуттями”), мордував себе спогадами про колишню дівчину та метався з одної халепи в іншу. Не знаю, що і як сприяло симпатії Олі, та вона накинула оком саме не мене. Ми провели разом кілька цікавих днів, та не менш захопливих ночей, а потім вона поїхала на практику до Франції. Я абсолютно не цікавився її життя до тих пір, поки Оксана копняками під зад не випхала мене на побачення. А тут і Оля знову повернулася у місто. Чим не варіант?
Я сидів навпроти неї та спостерігав за тим, як вона ліниво ковиряє виделкою салат.
- То які плани на майбутнє? Залишися в Україні чи знову закорндон? - мені доводилося насильно витягати з себе слова та складати їх у речення, щоб хоч якось підтримувати розмову.
- Не знаю… Може, і залишусь, якщо знайдеться той, хто мене тут затримає.
Вона провела кінчиками пальців по келиху для вина та затримала на мені грайливий погляд. Раніше я б сприйняв його, як зелене світло для наступу, але… Але то було раніше.
Подивився на годинник - пройшло лише сорок хвилин. А таке враження, наче я вожуся з Олею пів для. Хотілося скоріше покінчити з цим та повернутися додому. Лише думка про, що Оксана засміє мене, змушувала залишатися на місці. Це просто абсурд якийсь! Переді мною сиділа дівчина, що була уособленням сексуальності, а я постійно думав про те, чим там займається моя сусідка. Дуже сподівався, що вона жалкує через своє холодне ставлення до мене. А, може, взагалі поїхала до подруги, щоб вилити їй душу. Головне, аби сама не пішла гуляти з якимось мужиком. У салоні до неї постійно хтось клеїться. Бачив на власні очі. Одна лише думка про те, що поруч з Оксаною може бути інший чоловік, змушувала закипати кров. Я випив води, намагаючись заспокоїтись.