Частина 20

Марк дозволив використати конференц-залу в своєму готелі для проведення кастингу на роль мого чоловіка. Я взяла вихідний на роботі і назначила зустріч з претендентами на дев’яту ранку. Сама ж приїхала ще о восьмій, бо від хвилювання не могла всидіти на місці. Я страшенно переймалася тим, що на мене буде покладена така відповідальність, боялась образити хлопців своєю відмовою чи зробити неправильний вибір. На передні розмовляла з тіткою і та порадила обирати “відгодованого мужика”, бо такий більше схожий на сімейного. Мені довелось докласти чималих зусиль, аби взяти з неї обіцянку не розповідати про шоу батькам. Світлана Миколаївна, свята людина, до останнього вірила, що вони зрозуміють мене та підтримають.

Ніка прилаштувала камеру на штатив та сіла позаду, аби спостерігати за тим, наскільки органічно будуть виглядати актори на екрані. Чоловіки один за одним почали заходити у кімнату й займати місця за круглим столом. Коли останній, подарувавши мені голлівудську посмішку, опустився у крісло, ми зачинили двері та почали.

Перші хвилини я почувалася, наче на захисті дипломної роботи. Розповідала для чого пішла на шоу, чому не зможу брати участь без чоловіка, і які вимоги висуваю для претендента. У горлі пересихало, долоні пітніли, але я намагалася не показувати цього. Тим паче, Ніка поспішала на допомогу, як тільки я забувала, що треба казати. 

- Ось тут приблизний сценарій. Історія нашого знайомства і все таке… - я роздала кожному по аркушу. - Можете імпровізувати, але головні тези запам’ятайте. Даю вам п’ятнадцять хвилин на ознайомлення. Потім всі залишать залу, а ми по черзі викликатимемо вас і слухатимемо.

Актори накинулися на сценарії, як акули на свіже м’ясо. Між ними спалахнула така конкуренція, що я почала боятися, аби не трапилося бійки. Загомоніли, почали штовхатися ліктями, двоє взагалі вчепилися в один листок, хоча поруч лежав такий самий.

- Народ! Ви мужики чи баби базарні? - роздратування повністю витіснило сором’язливість. - Все, давайте гуськом у коридор і поводьтеся там тихенько, бо нас всіх виженуть звідси.

Вони послухалися, але не переставали кидати один на одного вбивчі погляди. Ще б пак! Хто ж не захоче отримати двадцять тисяч за кілька днів роботи? Це була моя місячна зарплатня, між іншим.

- Якісь вони дикі, - промовила Ніка, наливаючи води у склянку. - Хоча один мені здався нормальним.

- З щетиною та хвостиком на потилиці? 

- Ні, ти що. Той більше на фотомодель змахує. Мабуть, весь гонорар витратить на барбершоп.

- Та що ж він вам так не вгодив. Тимур його взагалі стриптизером назвав!

Ніка ледь не захлинулася.

- Тимур? Наш Тимур?

Ой. Здавати назад було пізно, довелося викручуватися.

- Так… Ми інколи спілкуємось. Трішки…

- Ви ж терпіти один одного не можете!

- Можемо.

Дійсно, останнім часом ми непогано ладнаємо.

- Цікаво… - Ніка недовірливо подивилася на мене з-під лоба. 

- Цікаво, що розповідатимуть нам актори. Тож давай, клич першого.

- Ну добре…

Я вмостилася у кріслі із записником та олівцем у руках і тепер скидалася на молоду режисерку, яка надумала знімати своє перше кіно. Це амплуа мені подобалося значно більше. Ось тільки асистентка поводилась досить дивно - мовчала та по-змовницьки усміхалася.

Актори намагалися вразити мене, виваливши на показ усі свої таланти одночасно. Одним розповів нашу історію кохання, зачитавши реп. Інший настільки старався, аби його слова звучали проникливо, що під кінець монологу і сам розплакався. Стриптизер брав харизмою, а коли відчув, що цього замало, то змінив тембр голосу і почав говорити, як Володимир Зеленський. Це могло б бути досить спокусливо, якби не звучало так смішно. 

Лише пара чоловіків змогли порадувати. Вони не корчили з себе бозна що, говорили чітко, переконливо, та й виглядали досить пристойно. Ми з Нікою довго сперечалися, кого з них обрати, та зупинилися на двадцятисемирічному Андрієві. Зробили кілька фото разом та остаточно переконалися у тому, що дійсно можемо бути схожими на подружжя. 

- Тільки в мене одна умова, - промовив Андрій, коли решта розчарованих претендентів розійшлася. 

- Яка?

- Половину гонорару я хочу отримати авансом. А то раптом ви передумаєте?

Ніка махнула рукою.

- Вона така вперта, що точно не передумає! - промовила подруга, кивнувши в мій бік.

- І все одно.

- Звичайно, я вас розумію, - вимоги актора були цілком логічні. - Половину після першої репетиції і половину - по закінченню зйомок. 

- Чудово.

Ми потисли руки, домовилися про наступну зустріч й розійшлися. В мене було відчуття, наче гора з плечей впала.

По дорозі додому я зателефонувала кастинг-менеджеру та повідомила про те, що все владнала. Він привітав мене та пообіцяв вислати на пошту координати, куди треба буде приїхати для запису відео. В мене залишалося ще вдосталь часу аби вжитися у роль дружини Андрія.

Я зайшла у квартиру, сподіваючись застати Тимура. Мені кортіло поділитися з ним своєю радістю. Ще місяць тому, я й уявити не могла, що нам вдасться знайти спільну мову, а тепер відчуваю, що без нашого спілкування день здається якимось прісним.

- Я вдома!

- Тихо… - Тимур визирнув зі спальні, - Вони тільки заснули.

Я навшпиньках проклася у кімнату та розтанула від ніжності. Поруч з диваном стояв двоповерховий будиночок для котів. На першому поверсі мирно сопіли кошенята - вони вже встигли значно збільшитися у розмірі, відкрити оченята та навчилися відповзати на кілька метрів від мами, щоб досліджувати простір. Зверху, ліниво підштовхуючи лапою підвісну іграшку, розташувалася Олег. 

- Нічого собі… - пролепетала я. 

Було настільки приємно, наче Тимур купив будинок особисто для мене.

- Багатодітним матерям-одиначкам має надаватись житло, - пояснив він. - Ну давай, скажи, що я молодець.

- Молодець, - погодилася я.