Частина 16

Оксана

Зранку мені зателефонували з каналу ТБС та запросили на кастинг. Сказати, що я була вражена, це нічого не сказати. Здавалося, я фізично відчувала, як за спиною виростають крила. Ще одна сходинка, ще кілька відсотків додаткової вірогідності того, що моя мрія здійсниться. 

Кастинг складався з двох етапів - медичного огляду та співбесіди. Перше взагалі не бентежило. Свого часу мені довелося ледь не жити у лікарні, тому додаткові консультації змогла б перетерпіти без проблем. А ось співбесіда викликала таке сильне хвилювання, що мені  було важко приховати його. У пошуках підтримки я поїхала до Ніки, але вона заспівала відому пісеньку про те, що я шукаю пригод на п’яту точку. 

- Операція, хоча можна обійтися і без неї, - це одна справа, - повторювала вона. - Але ж участь у шоу! Тобі доведеться вивертати душу в гонитві за глядацькими рейтингами. Ти ж розумієш це?

- Я достатньо товстошкіра дівчинка, впораюсь.

- А камери! Вони ж зніматимуть тебе на операційному столі! 

- І що? Я тоді буду у відключці… Ніко, ти зрозумій, це - мій шанс. Я не назбираю грошей, аби зробити це без шоу. А часу не так багато! Зараз мені двадцять три. Необхідну суму, я можу нашкребти десь за два роки, якщо буду працювати з ранку до ночі. Після операції не можна вагітніти ще мінімум два роки. Це вже двадцять сім. А ще знайти чоловіка, зустрічатися з ним, пожити разом десь з рік… Виходить, що материнство світить мені далеко за тридцять.

- У твоєму плануванні купа білих плям. Скажімо, чоловіка можна і раніше зустріти. 

- Я ні з ким не зустрічатимусь, поки не позбудусь усіх своїх фізичних вад. Вже пробувала, фігня вийшла. 

Ніка зітхнула. Вона долила окропу в заварник і кілька хвилин мовчки вивчала поглядом стіл.

- Слухай, а якщо ми з Марком допоможемо? В нас є деякі заощадження.

- Ви ж збираєте на будинок! І взагалі, я не братиму грошей з вас, коли можу отримати те ж саме безкоштовно. 

- Не те ж саме. Тобі не знадобиться влаштовувати театр навколо свого захворювання. 

- Я вже все вирішила. Тож, просто підтримай мене, добре?

- Та куди ж мені діватися? - посміхнулася подруга, підсуваючи чергову порцію чаю. - До речі, в мене до тебе пропозиція! Є плани на наступні вихідні?

Бісити Тимура, а так, наче, нічого.

- Тільки попереджаю, якщо треба знову на футбол, то я, мабуть, відмовлюсь. Якось не зайшло минулого разу…

- Ні-ні! Дещо цікавіше, - очі Ніки загорілися, а це означало, що вона говоритиме про сиріт чи щось типу того. - Благодійний ярмарок до Дня захисту дітей.

А я ж казала? 

- І що мені треба зробити? Купити якесь лайно, зліплене дитячими руками? Минулого разу ти вмовила мене придбати купу з макаронів, пофарбованих лаком для нігтів. 

- То статуетка! 

- Олег і досі шарахається від неї.

- Чому ти не зміниш їй ім’я? Звучить якось дико… - Ніка дістала з холодильника торт - перейшла до важкої артилерії. - Але спершу про ярмарку. Нічого купувати не треба. Я хочу, аби ти кілька годин працювала з аквагримом. Розмальовуватимеш дітям обличчя. 

Дитячі свята - не моя тема. Коли треба пожертвувати грошей на черговий проєкт подруги - це одна справа, а ліпити блискітки на пухкі щічки чужих дітлахів - інша. 

- Ну не знаю… А точно не можна купити чергову статуетку?

- Ні.

Що робити? Ще хвилину назад ця людина пропонувала мені узяти шалені гроші з її сімейного фонду. Хіба ж я можу відмовити у такому дріб’язковому проханні?

- Добре, - здалася я. - Але з тебе моральна компенсація! Пригостиш мене піцею, хоч стрес заїм. 

- Без проблем!

Ярмарок ярмарком, але хвилювання нікуди не дівалося. Я пройшла усіх необхідних лікарів, зібрала нову теку з довідками про стан свого здоров’я та в тисячний раз розповіла, яким чином мені вдалося заробити такі травми. До співбесіди залишалося два дні, а моя паніка досягла апогею. Навіть Тимур помітив, що зі мною щось не так. Довелося зізнатися. У будь-якому разі, кота в мішку не сховаєш.

- В мене скоро кастинг на одне шоу, і я боюся, що мене не візьмуть.

Тимур відкрив рота. 

- На яке? - захоплений цікавістю, він, навіть, відклав свої справи. - Чуєш, яке шоу?

- Неважливо, - відмахнулася я.

- Дай вгадаю! - він став розглядати моє обличчя, наче на лобі мала проявитися відповідь. - “МайстерШеф”? “Золотий голос”? “Україна має талант”? “Танцюють всі”? О… “Холостяк”?!

- Ні, але мене насторожує те, настільки багато телешоу ти дивився.

- А що тут такого? - він трохи зашарівся

- Нічого… якщо ти - гей.

- Пфф… А типу нормальний чоловік не може після робочого дня, відкрити пляшечку прохолодного пива та подивитися танцювальне шоу!

- Може, а поруч з ним на диванчику сидітиме ще один такий самий чоловік. Вони подивляться “Танцюють всі”, а потім підуть кохатися.

- Ти огидна!

- Дякую.

Тимур трохи походив з кімнати в кімнату, постояв на балконі, але так і не зміг відволіктися. Цікавість захопила його разом з тельбухами.

- Ну скажи! - знов причепився.

- Скажу, якщо пройду ту співбесіду… Хоча, скоріш за все, не пройду. - з наближенням назначеної дати я все менше вірила у свої сили. Чого гріха таїти, я не вміла справляти гарне враження про себе.Особливо, перше. - Тому не нагнітай ще більше. І так погано… Вже яку ніч не можу спати нормально.

Тимур насупився, але вже за мить підлетів до мене з новою пропозицією.

- А давай я допоможу тобі? Зробимо репетицію співбесіди!

- Нащо воно тобі? - його чуйність здавалася чимось надприродним.

- Дружня допомога, - він скорчив кривувату посмішку, -  Ти б на моєму місці вчинила б так само.

- Та ніфіга.

Я й не сумнівалася, що він керувався виключно цікавістю. Проте, чому б не скористатися його пропозицією? Зрештою, Тимур - це та людина, котра точно не промовчить, коли я почну молоти що попало.