Частина 8

Оксана

Тимур з самого ранку ходив злий та невдоволений. Йому, бачте, голуби на балконі заважали. 

- Шукай плюси, - запропонувала я. - Зате ти спав на свіжому повітрі, майже під зірками.

- Відчував себе безхатьком, - бубонів він, поки я збиралася на роботу. - Може, хоч кави запропонуєш? А то в тебе явні проблеми з гостинністю. 

Мене дивували його закиди.

- Тебе в гості ніхто не кликав, тож вибачай, - відповіла я. -  І взагалі, якщо вже так сильно хотів пожити зі мною, то міг би запросити до себе. Впевнена, у твоїй квартирі місця більше.

- У моїй квартирі… - він відвів погляд. - В мене там ремонт.

- Сподіваюся, він скоро закінчиться, - я назбирала купу одягу, згребла його в оберемок та пішла в ванну кімнату, щоб переодягнутися. - Повернусь після п’ятої. Запасні ключі на гачку біля дверей… 

- А де ти працюєш? - з непідробною цікавістю запитав Тимур.

- Вгадай.

Я кинула до сумки пару батончиків, які зазвичай беру з собою для перекусу. Спіймала голодний погляд хлопця і таки простягнула один йому.

- Дякую, - він розгорнув шоколадку та закинув собі до рота. - Судячи з рівня твоєї нестерпності, ти повинна обіймати посаду у якійсь держслужбі. Щось типу ЖЕКу. Там завжди сидять невдоволені життям тітки.

Мені перехопило подих.

- Я сповна задоволена своїм життям!

- Воно й видно… Ти колюча, зла і уїдлива, а це означає, що тобі явно чого не вистачає.

- Можу сказати те ж саме про тебе, - я подивилася на годинник, через сорок хвилин мала бути у салоні.

- Так я ж і не сперечаюсь. В мене є певні проблеми, тому я тут.

- З тобою дуже цікаво теревенити, але мені пора.

Вийшла з будинку та видихнула з полегшенням. Слова Тимура не давали мені спокою. Не хотілося вірити, що я дійсно виглядала настільки безнадійною. Так, мене усе ще гнітив розрив з хлопцем, я ненавиділа своє тіло та постійно думала про те, де б знайти грошей на операцію. Але це не робило мене схожою на “злу тітку”? Чи робило? 

Зазвичай, робота допомагала відволіктися. Я з головою поринала у процес і зосереджувалася тільки на тому, аби створити ідеальне татуювання для свого клієнта. Тільки того разу мозок не слухався свою хазяйку. Не скажу, що дуже переймалася думкою Тимура стосовно мене, але мала визнати, що десь у глибині душі я і сама з ним погоджувалася. Після того розчарування, яке приніс Іван, я почала будувати високу стіну навколо себе, щоб більше не підпускати чоловіків занадто близько. А цеглинками для цієї стіни часом слугувала моя грубість. Але краще нехай мене вважають “колючою”, ніж знову розбивають серце. Ось зроблю операцію, поверну собі повноцінність, а вже потім подумаю над тим, щоб пробурити у своєму мурі вхід для нових почуттів. 

У кабінет, зайшла перелякана дівчина. Вона дивилася на мене так, наче я збираюся ампутувати їй руку.

- Добрий день… - промовила вона, переминаючись з ноги на ногу. - Я записувалася…

- Ініціали на зап’ястку? - уточнила я, перевіряючи свої записи.

- Так… Це дуже боляче?

Такі питання я чула частіше за власне ім’я.

- Ні, не дуже. Зараз почнемо, і ви самі зрозумієте, що дарма переживали, - я посміхнулася. 

Так і вийшло. Дівчина смикнулася, коли я тільки торкнулася її шкіри, але таки змогла вгамувати свої емоції.

- Я роблю це в подарунок коханому на нашу річницю, - почала розповідати вона. - А.В. - це Антон Вакуленко.

Я ледь втрималася, щоб не закотити очі. Більшість таких романтиків через деякий приходять сюди знову з проханням перекрити це тату чимось іншим.

- Може увімкнути музику? - запропонувала, щоб не продовжувати розмову.

- А можна краще телевізор? - дівчина кивнула на плазму, про яку я взагалі забула. 

- Можна і телевізор.

Я ніяк не могла відшукати пульт, тому довелося кликати Крупа, щоб той допоміг. Він кілька хвилин провозився з налаштуванням, але врешті увімкнув.

- Готово, красуні, - старий підморгнув. - Можете насолоджуватись переглядом… реклами проносного.

Я займалася своєю роботою, краєм вуха прислухаючись до балаканини по телевізору. 

- Канал ТБС оголошує про кастинг другого сезону соціального реаліті-шоу ЗАтіло! - промовив чоловічий голос. - Заповни анкету на сайті та поділись своєю проблемою. Разом з кращими європейськими світилами медицини ми доведемо, що невиліковних проблем не існує! Якуб Віхновський, Вітольд Макоррі, Олена Карась та інші талановиті лікарі допоможуть досягти мети, про яку ти лише мріяв.

Серце прискорилося. Про подібне шоу я ніколи раніше не чула. Можливо тому, що ані в гуртожитку, ані на квартирі телевізора не було.

- ЗАтіло? - перепитала я у дівчини, яка уважно вдивлялася у екран.

- Так… Моя мама всі серії минулого сезону передивилася.

- І що там роблять? - почала розпитувати, вдаючи, що просто підтримую бесіду. Насправді, в мене аж мороз пішов по шкірі, коли я почула знайоме ім’я лікаря.

- Ну… якщо в двох словах, то туди звертаються люди з усілякими проблемами, пов’язаними зі здоров'ям. В когось пальці зрослися, в когось шкіра лускою почала вкриватися, а в однієї жінки взагалі борода виросла. Потім збираються лікарі, досліджують хворобу і лікують...

Мені ледве вистачило терпіння, аби завершити татуювання. То ось, чому Якуб мав приїхати до Києва! Його запросили на зйомки. Я вкотре прикинула свої шанси назбирати необхідну для операції суму. Якщо взяти три тисячі, які заплатить Тимур, та додати до них усі мої заощадження, то вийде десь три тисячі сто двадцять доларів… За два місяці, як би я не намагалася, десять не зможу відкласти. В голові моментально визрів новий план. Мені просто необхідно було взвяти участь у тому шоу.

Щойно клієнтка залишила мій кабінет, я підлетіла до комп'ютера та взялася писати листа своєму хірургу. Пояснила ситуацію, фінансове становище, попросила вибачення і попередила, що буду щаслива побачитися знову, але у рамках проєкту ЗАтіло. Потім зайшла на сайт телеканалу, відшукала там сторінку з переліком актуальних кастингів і відкрила онлайн-анкету.