4

До цього часу Коля якось особливо і не замислювався над тим, що таке кохання. Він чув про це почуття з екранів телевізорів та читав на сторінках книжок, проте ніколи навіть і подумати не міг, що все це колись “випаде” на його долю. Випало. Прийшло неждано-негадано. Непомітно розквітло в серці пишною духмяною трояндою. Ніскільки не схоже на те, що показували по телевізору й описували в книжках. Дивне. Чудернацьке. Однак, все рівно, кохання, яке п’янило свідомість чоловіка своїм солодким ароматом і яке, безумовно, мало право на існування.

Немало днів у Миколи пішло на те, щоб розібратися у своїх почуттях, навести лад з думками й емоціями, та зрозуміти те, що він по-справжньому кохає Надію. Ще більше часу зайняла боротьба самого з собою. Чоловік з завидною впертістю намагався витравити з серця любов до тещі, вважаючи її забороненою і гріховною. Не вийшло. Як Микола не старався пересилити своє єство та нічого путнього з цього не вийшло. Кохання виявилося могутнішим за всі його зусилля.

Усвідомивши своє безсилля чоловік вирішив надалі змиритися з такою непростою долею. Не було більше сенсу відкидати почуття які приносило йому стільки насолоди та задоволення. Не хотілося позбавляти себе чи не єдиної радості й утіхи в житті. Та й зрештою нікому нічого поганого цей любовний роман не приніс. Микола і надалі жив злагодженим подружнім життям з Ганною. Кохання у них ніколи не було, тож і зрадою, близькі стосунки з Надією, назвати було складно. Як і раніше він старанно порався по господарству. Приносив до копійки важко зароблену шахтарську зарплату. Був чи не найвзірцевішим сім’янином й господарем на селі. 

Та все це була лише личина благополуччя призначена для допитливих оточуючих. Про справжню таємницю, яку чоловік дбайливо зберігав у своєму серці, знало лише двійко людей на світі. Тільки він та його теща відали про ту дивну любов, яка перетворила їхнє сіре, буденне існування на іскрометну феєрію неземного щастя.