Пройшло кілька років.

Час - одне з див дивних нашого життя. Його плин несе нас туди, де ми ніколи не сподівались бути, його хвилі приносять нам нові знайомства і обставини, а щось навпаки відносять далеко-далеко. Час змінює наші пріоритети: те, через що ми колись плакали, стає незначним, і навпаки. 
--------------------------------------
До високих воріт багатого маєтку на березі Азовського моря підйшла висока струнка дівчина. На плечі у неї сидів папуга, а в руці вона тримала відерце, в якому плюхикалось кілька чималих живих рибинок. Дівчина натиснула кнопку виклику на вортях і присіла навпочіпки в затінку. - Продам рибку - куплю хліба. Або гречки. Хоча ні, гречка надто дорога. Може вівсянки? - звернулась вона до папуги.
Хвіртка відчинилась, і кремезний охоронець підозріло оглянув дівчину. - Ви до кого? - суворо спитав він. 
- Я до пана Олександра, точніше, я до кухаря пана Олександра. Іван Михайлович йому передав рибки, свіжої, як завжди. 
- Сам чому не прийшов? 
- Тиск підскочив. Вік дає себе знати. 
- Проходь. Як тебе звати?
  - Валерія. 
Охоронець рушив вперед, кивнувши дівчині, щоб йшла за ним. Валерія цікаво роззиралась, адже якщо чесно, подивитись було на що. 
Це був не просто сад, а шматочок квітучого раю. Доріжка з білого каменю пірнала в арки плетючих троянд і бігла поміж клумбами з таким квітковим різнобарв'ям, що кожен художник відразу схопився б за палітру, але йому довелось би багато трудитись, щоб підібрати ці неймовірні фарби. 
А коли сад розступився і на фоні синього неба виринув білий казковий будиночок, Валерія мимоволі зойкнула. Охоронець розуміюче хмикнув. Мало хто міг би втриматись, щоб не почати співати дифірамби гармонійному білому палацу. 
Доріжка вибігла на рівненький газон, на якому ліниво розлігся великий пес. Пес гавкнув на незнайому дівчину, але більше для форми, а не тому що збирався нападати. Валерія посміхнулась песику, він махнув хвостом зацікавившись, власне, не так дівчиною, як папугою, що досі сиділа у неї на плечі. Зацікавилась папугою і ще одна особа - дівчинка, що за всім спостерігала з балкону в справжній військовий бінокль.