Частина друга

- Повірити не можу, що мене так підставив власний бос, - все не вгавала Ольга.

Дорога була дуже важкою для Ольги, крім гострого небажання їхати в цю глухомань, вже разболівшійся голові й поганому настрою, до цього ж ще й жахливе дорожнє покриття, яке не надає кращого відчуття від поїздки. Стільки ям було породжених вантажними машинами, що звичайні ледь проїжджали величезні діри в асфальті. А по радіо, ніби насміхаючись, грала весела мелодія, погіршуючи і без того падаючий настрій секретаря.

Кому було весело так це Георгію. Хлопець вже довгий час перебував у прекрасному настрої. Не те що б протилежне часто траплялося, просто часто подібна енергійність швидко втомлювала його і він засинав мало не відразу як тільки починався рух. Пейзаж поступово змінювався з невеликих будиночків на поля і посадки, періодично змінюючи один одного, і через пару годин такого кругообігу нарешті змінився на високі листяні дерева.

Це і був Чорний ліс. Він досить великий і, відповідно, займає величезні масштаби. Але ось сам вхід не є чимось особливим. Кілька кілометрів від початку лісу геть скаталися автомобілями місцевих жителів та забруднилися їх же сміттям, що залишається після відпочинку на природі під час свят і звичайних походів на природу. Олі ніколи особливо не подобалося тут. Хто б що не говорив, а особливого свіжого запаху, надходячого від листя, вона не відчувала. Часто можна учуяти ті останки перебування людей, але ніяк не живої природи. Та й дуби теж не найцікавіші дерева. Інша справа хвойні ліски. Їх запах розноситься навіть за межі власної території, вони мають цікаву структуру і набагато краще впливають на здоров'я. Навіть атмосфера там інша, магічна, ніби заманює до себе.

- Не перебільшуй, ми відмінно проведемо час! - його наснага нітрохи не заражає Ольгу.

Між мерехтливими деревами проміжки почали збільшуватися, поки не стали займати весь простір. З'явився дорожній знак, який вказує наближення до населеного пункту. Дівчина почала зменшувати швидкість до тих пір, поки не проїхала власне знак з назвою на білому тлі чорними літерами. З'явилися невеликі будиночки уздовж дороги. Вони почали змінюватися різними магазинами та іншими закладами. Оля на не великий швидкості під'їхала до мотелю, що був біля головної дороги поселення. Це була двоповерхова будівля охристого кольору. Споруда була досить старою, але виглядала не погано і навіть затишно. Будівлю не загороджували нічим, і тому під'їхати до нех було не складно. Машина під'їхала до парадного входу.

- Гей! Чого це ми тут зупинилися? - Ольга вже заглушила мотор і відкрила двері. Хлопець не розумів причину зупинки, до потрібного місця їм ще хвилин двадцять їхати. Їм потрібно було відправитися в ліс зараз якщо вони хотіли встигнути все оглянути до темна.

- Нам з тобою тут доведеться три дні ошиватися, - секретар трохи нахилилася і сперлася правою рукою об ребро даху автомобіля для зручності, подивившись на Жору. - Чи ти хотів провести весь час в розсаднику комах з наметами і після ще й тягтися з ними по вузьких стежках?

- Ну, взагалі-то так, - хлопець був абсолютно серйозний. Він в будь-якому випадку вже зібрав все необхідне обладнання в своєму рюкзаку. Ймовірно, йому не терпілося якомога швидше опинитися в тому місці.

- Ти з глузду з'їхав? - хоч Ольга і сказала це, але все ж вона цілком очікувала такого повороту ще коли погодилася з ним піти. Але все ж таки здоровий глузд їй кричав, що не варто залишатися на ніч в лісі. Та й машину потрібно було десь подіти. Хто знає які тут люди? - Навіть якщо не брати до уваги наші скромні припаси і тяжкість наметів, ми же можемо заблукати якщо зайдемо надто глибоко в ці хащі.

- Я відмінно орієнтуюся в просторі. - Йому так і хотілося відправитися в похід так що, продовжував наполягати на своєму, але від погляду своєї тітки голос хлопчини трохи здригнувся і він сором'язливо почав відводити очі убік. Але трохи заспокоївшись, Жора раптом згадав дещо. - Адже нам не потрібно дуже далеко заходити. Паранормальні події відбувалися не так далеко від стежок грибників. А якщо ми і заблукаємо, то нас все одно скоро знайдуть, так як інші жителі часто ходять в цій місцевості.

- Навіть якщо і так, нам потрібно залишити машину на парковці, а ніде поблизу нею і не пахне, - вважаючи розмову закінчено., дівчина закрила двері і пішла домовлятися з власниками готелю.

Георгій ж залишився так і сидіти в машині. Подібний розклад не входив в його плани, але розуміючи правоту Ольги, він все ж змирився з тим, що їм доведеться залишити деякі речі тут, та й після активного часу при проводження на свіжому повітрі, їм просто необхідно місце, де вони зможуть перевести свій дух. Чим довше він думав про це тим більше розумів чим керувалася Оля. Як би там не було а проводити кілька годин за кермом, а після ще й потрібно йти незрозуміло куди що теж сил забирає. Йому не залишалося нічого крім як змиритися.

Через хвилин десять дівчина з'явилася в дверях мотелю, а слідом і вийшла адміністратор. Вони щось ще обговорювали біля входу, і Георгій віддалено розумів, що вони обговорювали, де можна поставити їх авто. Після недовгих вказівок з боку персоналу Ольга повернулася до машини і ,відкривши двері, сіла на місце водія. Вдаривши по зчепленню і повернувши ключ запалювання, дівчина плавно рушила і повернула в зазначеному адміністратором напрямку. Це була більш закрита територія так що залишати машину було вже не так страшно. Швидко припаркувавши машину на вільному місці, вона заглушила мотор і звернулася до хлопчині:

- Ну що пішли?

- Ага! - як би там не було, але навіть невелике нестикування поглядів зовсім не відняло відмінний настрій хлопця. Він як і до цього був в передчутті їх невеликого пригоди. Хоч і розумів, що доведеться почекати з цим.

Вийшовши з авто Георгій допоміг перенести речі в номер. Їх було не багато, всього два рюкзака, більшу частину місця яких займали намети. шукачам пригод дісталася невелика двомісна кімната. У ній відповідно стояли два односпальні ліжка. Місце було добре освітленим і мало в собі безліч зручностей. Вирішивши, що у них недостатньо провізії Оля вирушила в найближчий магазин, поки її племінник налаштовував апаратуру. За всім цим вони не помітили, як швидко почало вечоріти, тому похід був відкладений на наступний день. Зараз же було вирішено трохи розслабитися і подивитися телевізор, попутно поїдаючи не найбільш корисну їжу. Об одинадцятій годині вечора обидвоє вже спали. Адже завтра мав бути насичений день.