Частина 19

Ще якийсь час вони перекидалися повідомленнями — усе рідше, усе коротше, як догоряє те, чого вже ніхто не підкладає. А тоді Адам зробив останнє.

Він приготував їй щось на прощання — не куплене похапцем, а зроблене власними руками. Маленький брелок, герб України, тризуб, який він робив сам, вечорами, мовчки, ні перед ким не звітуючи й нікому не показуючи. Він поклав той брелок у чорний конверт і поїхав до неї.

Знизу набрав:

— Спустися на хвилинку.

— А чого не попередив? — спитала вона, і в голосі вже сміх.

— А що, — засміявся він, — треба було причепуритися?

— Ну так, — сказала вона, виходячи, і справді сміялася. — Я вийшла в тому, в чому вдома сиділа.

Вона стояла перед ним — простоволоса, у домашньому, без жодного блиску, — і була в сто разів справжніша й гарніша, ніж усі ті рази, коли він приходив начищений і приготований. Він це бачив. І майже фізично відчував, як пізно.

— Гарне на тобі пальто, — сказала вона, окинувши його поглядом. — Тобі страшенно личить. Я ж казала.

— Ти вже втретє це кажеш, — усміхнувся він.

— Ну бо правда втретє.

Вони постояли ще секунду. Треба було щось сказати — те єдине, справжнє, останній шанс. Він не сказав. Просто простягнув їй чорний конверт.

— Відкриєш удома, — мовив. — Не тут.

Вона взяла, покрутила в руках, кивнула. І щось у її очах було таке, ніби вона знала, що це прощання, — і що воно правильне, і що їй все одно трохи шкода.

— Дякую, — сказала тихо.

Він усміхнувся, кивнув і пішов. Не обернувся — боявся, що обернеться. Ішов у своєму пальті, яке їй так подобалося, ніччю через місто, і всередині було порожньо й чисто, як буває після того, як довго болить, а потім раптом відпускає — не тому, що загоїлось, а тому, що вже нема чого тримати.

Пізніше вона написала. Коротко. Що відкрила вдома. Що триматиме той брелок завжди поряд.

Адам перечитав те повідомлення кілька разів. А тоді довго сидів, дивлячись у темне вікно.

За півроку він приніс їй десятки блискучих, приготованих, вивірених речей. І тільки одну — мовчки, руками, ні перед ким.

Вона лишила собі її.