Ні сіло не впало" А ти серйозний хлопчина

Ідучи містом Женя те й діло перезиралася навкруги. Все це місто, будинки, люди.. Все було їй вдивовижу. Ні, ви не подумайте не те щоб Женя була аж такою затурканою селючкою ні. Попри те, що все все своє життя вона жила в невеликому містечку і доволі скромно, подивившись на неї, людина б не могла однозначно сказати:" Село". Дівчина завжди цікавилась всім що відбувалося далі її рідного міста, мабуть в неї завжди було бажання втрапити кудись далі,. Вона мала непоганий смак, та й зовнішність в неї була досить приємна. Тільки от манери... Так от це якраз те,  що бажало би бути кращим. Женя й сама прекрасно знала про цю не досить гарну рису свого характеру, в сенсі про те, як вона іноді поводиться з людьми,  частіше, майже не знайоми. Та що було вдіяти, як не намагалася вона приборкати/, то в собі - не виходило. Мабуть усе це в ній зявилося після того як їх покинув батько.  З того  часу вона не  звикла довіряти людям, радше незнайомим, і нічого не могла з цим вдіяти.

 Увесь час поїздки Егор зосередженно спостерігав за нею, дивна дівчина думалось йому,

зухвала, трохи дика, але було в ній щось так, добродушність якась, доброта, простота. Звісно, дівчина не мала би поводити себе так, як вона поводилася з ним півгодини тому в розмові з ним,.Всі дівчата котрих він знав до цього, були майже еталоном бездоганності. І справа тут навіть не в красі. Вони всі були с порядних родин, серйозні, виховані, а це справжня дикунка, накинулась на нього посеред міста, точніше, там він скоріше був винний, та одначе... одначе дивна вона...Проте забавна

- Місто таке велике! мовила вона повертаючись до нього від вікна.

- Бачу, ти з далеку приїхала - промовив він

- Так, з маленького міста, мегаполісу раніше і не бачила - раптом випалила вона, але за мить вже відсіклась. - А ти, я бачу добре знаеш місто, певно ти якийсь великий шеф, прордовжила вона оглядаючи його..

- Ну так, ти майже вгадала промовив він, я маю деякий.. невеличкий бізнес,  нічого що я на ти?

- Бізнес? - оживилась Женя - а в якій сфері?

- Спорт... - обережно почав Егор

Женя здивувалася

- В тебе, що, спортивний магазин? Ой.. нічого що я на " ти"?

- Так навіть краще, давай на ти, ми ж майже ровесники.. мабуть....Зараз ти все побачиш, - промовив він - ми майже на місті.

- Щось я геть нічого не розумію, мовила дівчина заходячи в великий просторий офіс з великими ппанорамними вікнами - і це ти називаеш "невеличкий бізнесс"? - промовила вона - чим ти взагалі займаешся?

- Ну.. бізнес і справці невеликий.. невеликий футбольний клуб. Ходімо., проведу тебе ву ввбиральню, тобі просушитися треба

- І це им називаеш, " невеличкий бізнесс" - оторопіла дівчина 

- Нічого особливого, відмахнувся Єгор - невеличка подачка від татуся, яка просто гарно тримается на плаву То ти йдеш?

Все гаразд? - поцікавився Єгор коли вона вийшла з вбиральні.

- Так, - кивнула вона -слухай, а ти таки дуже дивний хлопець. Маєш, таке... а поводишся наче..

- Як?  Не думаю що це те, чим можна вихвалятися. Невеличка подачка від батька після розлучення та й клуб той., не зовсім мій. Акції моділено, між мною та зведеним братом. Так що навіть не май надій знайти в мені багатого нареченого.

- Навіть не думала - відсахнулася дівчина

 -Та й ти теж

- Що?

- Дивна якась, тож вважай ми знайшли один одного

- Знов на щось натякаеш?

- Та ні. - поїхали, покажеш куди тебе відвести