Женя на повні груди вдихнула свіжого, весняного повітря " Нарешті - думалося їй - нарешті вирвалася"
19 ти річна Євгенія Кисельова ( Женька - Кисіль як її кликали в школі однокласники) завжди вирізнялася деякою ецентричністю і "пробивним" характером. Саме такі якості і змусили її покинути, рідне маленьке містечко і матір швачку, яка після смерті татка гарувала день і ніч і податися у велике місто навчатися. Женя всією душею мріяла стати - першокласним кондитером. Готувати найвишуканіше та найсмачніші солодощі. І хоч як мати її не відмовляла ( все ж таки єдина річна дитина) Женя все ж наполягла на своєму, та поїхала. "Так, тепер треба знайти адресу Жанни Василівни - міркувала вона
Жанна Василівна - була шкільною вчителькою Жені, вона й розгледіла неабиякий талант дівчини до солодкого, вона й запропонувала їй пожити в неї коли та добереться до міста. Сама ж Жанна Василівна після виходу на пенсію переїхала жити до сина, та з часом Роман купив матері квартиру, тож тепер вона була цілком незалежною жінкою і могла кликати до себе, кого хотіла.
Тож, з неаби яким позитивним настроем, Женя вже була готова до нових звершень. Дівчина знову вдихнула повітря, зробила крок і тут….
«Отакої, тільки цього мені й бракувало, - подумала дівчина – От козел, Гей ти, дивись куди їдеш! – злічно крикнула вона. Якийсь чоловік, чи якесь там створіння чоловічої статі, на дорогому авто невдало вьїхало в калюжу неподалік. В результаті цого маневру, бідолашну Женю облило водою з ніг до голови. Женя у відчаю струснула слоїми білявими косами
Тут несподівано машина розвернулася і з неї вийшов білявий юнак, в строгому костюмі, наче з перемов якихось він відійшов до роздратованої Жені питаючись:
- Вибачте, з Вами все гаразд?
- А хіба сам не бачиш! – роздратовано вигукнула дівчина.
- Так, вибачте, я винен. Це все мій водій, він. Слухайте, може мені чимось Вам допогти в мене тут офіс недалеко
- Та дякую. Ти вже все й так зробив. Господи, ну чому мені постійно так не щастить?
- Давайте, я Вас підвезу, але ні все ж спершу давайте до офісу. В мене там хоч сушарка є.
- Чого ж ти причепився до мене!? - роздратувалася дівчина. -та за що ж мені це все., й ти разом узятий? - продовжувала вона сипати докорами на нещасного хлопця. Останній зовсім таки розгубився і тільки здивовано поглядав на неї.
- Офіс кажеш,? Ну добре. Їдьмо не їхати ж мені до Жанни Василівни в такому вигляді
- Не знаю хто це- поосміхнувся хлопець, - але дійсно, якщо ви до когось в гостини то негоже Вам, так там,з являтися.
- А ти що, експерт с зовнішнього вигляду? - чомусь продовжувала злитися, дівчина і явно, ця злість перетікала і не в досить гречну манеру розмови, але в тей момет Женя була нвстільки роздратована що й не задумувалая в той момент про те, що не дуже ввічливо поводится з людиною, яка не бажала їй нічого поганого окрім щирої допомоги.
- Ну в раховуючи той факт, що моя мати, працює в схожій сфері, дещо я в зовніщньому вигляді тямлю - спокійно відповів хлопець.
Женя хотіла щось відповісти, але спокій в голосі з яким відповідав їй парубок збив її с пантелику. Зрештою, вона відповіла:
- Ви маєте рацію... Вибачте, я просто.. Щойно приїхала і тут таке. Іноді мені складно спокійно реагувати на людей.
- Не страшно, -відказав він їй. Порівняно с тими людьми з якими я маю справу щодня, Ви ще досить спокійна
Невимушена усмішка поркнулася її вуст
- То що, ми їдемо? Повірте, це не займе аж надто часу.
- Так звісно, поїхали - відказаала Женя оглядаючи себе з ніг до голови, ї знову промовляючи в себе в голові якаж вона не тямуща.
- До речі, я Єгор - простягнув їй руку хлопець
- Євгенія - відповіла вона, прагнучи здаватися серьйозною, що знову розвеселило його.
- Приємно познайомитися