***

Напевно кожен відчував це,
Цей біль журби і безнадії.
І гірше більше вже не буде,
І світ весь проти тебе.
Була одна, одна єдина
Весела дівчинка така.
Було б із неї й посміятись
Бо дивна та була якась.
У когось біль і жаль, і смуток -
Вона ж весела як завжди.
Ох, гіркі, гіркі сльози -
Цього ж не зрозуміти їй.
Що ж це дитя ще може знати?!
Бо дивна та, завжди сміється.
А в мене біль, а в мене смуток.
Цих сліз гірких не зрозуміть.
Хоч кинуть все і розірваться!
Ну, як так далі можна жить?!
Й, здається, все вже проти мене.
Ох, гіркі, гіркі сльози.
Вона ж ніколи не заплаче -
Мале дитя що може знать?
Не знає болю, жалю, смутку,
Аж заздрість за живе бере.
Ох, провалиться б їй під землю.
Чому так добре в неї все?!
Вона ніколи, ні сльозинки,
Лише сміється та завжди.
А знаєш ти, що ця дитина
Живе як завше не жила?!
Вона не плаче, лиш сміється,
Бо сльози - ... Їх уже нема.

Тобі так тяжко, чи не так?
Й здається гірше не буває?
А доля посміхнулась їй?
І заздриш, навіть, цьому щастю?
Ти можеш плакать, та безвихідь
Лише тобі не зрозуміть...
Вона ніколи не заплаче -
Бо сльози скінчились колись.
Вони нічого вже не змінять.
Безвихідь вже окутала її.
Та що ж дитя це може знати?
Вона не бачила розлуки,
Не розбивали серце їй
І зради не відчула досі.
Вона сміється безтурботно
І без людей живе як слід.
Вона така в нас дивна-дивна -
Не зрозуміти її нам.
Без хвилювань і без турбот,
Ну, що дитя це може знати?
Вона ніколи не заплаче,
А ти ридай, ридай як слід.
Вона живе останній рік.
Про це їй лікарі сказали...
Та що дитя це може знати?
Вона ніколи не заплаче,
Вона всміхнеться серед бурі,
Зрадіє променю весни.
Вона ніколи не заплаче,
Вона радіє так життю,
Вона змирилася із долею,
А ти ридай, тобі ж це тре

Безвихідь де нічого вже не вдієш.
А ти ридаєш й заздриш не тому.
Вона ніколи не заплаче.
Та що ж дитя це може знать?
Твої проблеми, так це тяжко,
Але самотній буть — страшніш.
Вона сльозинки більш не зронить,
А у душі сердечко потопа.
Тобі так тяжко, дійсно?
Ну а їй найкраще:
Вона прокинулась сьогодні ще жива,
Але найтяжче бути самотній.
Вона такая дивна, незбагненна:
Сміється із найменшеньких дрібниць.
Над нею добре б й посміятись.
А ти ридаєш з цих же всіх причин.
Вона ніколи не заплаче,
Але підтримка осіяла б їй життя.
Із неї добре б й посміятись,
Але не заздріть їй в цю мить.