Розділ 2

Як тільки за ними зачинилися двері, Мікаель озирнувся довкола і важко зітхнув. Вже дуже довгий час він намагався уникнути подібних ситуацій, у яких їм з Ліннеєю довелося б залишатися наодинці. Познайомившись ще за університетських часів, вони поступово почали знаходити дуже багато спільних тем, і все частіше перетиналися між парами за філіжанкою кави та обговоренням чергової проблеми.

Вперше чоловік подивився на неї, як на дівчину, а не лише як на студентську подругу, кілька років тому. Все сталося випадково на її дні народженні. Але Нея тоді була не вільна, тому про інші стосунки не могло бути й мови. Довго обмірковуючи всю цю ситуацію, Мікаель зрозумів, що не хотів би псувати дружні взаємини, що вже склалися, з дівчиною, тому намагався робити все, щоб не показати своїх справжніх емоцій і почуттів. Але час минав, і йому було все складніше спілкуватися з нею. Неодноразово чоловік замислювався про те, як би склалося їхнє життя, розкажи він правду або відразу, або згодом. Тільки у уяві Міка все закінчувалося не дуже добре.

Розташувавшись у номері, чоловік спробував викинути з голови зайві думки. Насамперед він відправив повідомлення мамі, попередивши, що їм вдалося уникнути хуртовини і приводів для занепокоєння немає. Через кілька хвилин Нея повернулася з ванної кімнати, повністю перевдягнена в домашній одяг. Мік мимоволі посміхнувся образу дівчини, зазначивши про себе, що насправді йому хотілося б щодня бачити її такою. Але, щоб не видати себе, поспішив теж у душ.

Коли чоловік вийшов із ванної кімнати, пробувши там досить довгий час, то застав Нею на дивані за читанням реклами зі столу. Він тихенько підійшов до неї зі спини і спитав:

– І що там є цікавого? – від несподіванки дівчина здригнулася.

– Навіщо так лякати? – обурилася вона, явно незадоволена цією ситуацією.

– Вибач… Ти просто так захоплена була, що навіть не помітила, як я повернувся до кімнати, – знизав плечима Мік.

– Не треба так більше робити. Ти ж чудово знаєш, що я не люблю подібних витівок, – насупилась Ліннея, всім своїм виглядом показуючи образу.

Але Мік наступного моменту піддався раптовому пориву. Опустившись перед нею на коліна, він обережно заправив пасмо за вухо і прошепотів:

– Не злись на мене… Вибач… Я не зміг утриматися, – тепло посміхнувся чоловік. – Йдемо краще пообідаємо внизу. Бо до вечора ще дуже далеко.

– А якщо я не піду? – так само обурено запитала Нея, відвернувшись від нього.

– Тоді я сам тебе віднесу, – і тієї ж миті Мікаель підхопив її на руки і попрямував до дверей.

– Відпусти! – голосно вигукнула дівчина і стала щосили бити його руками по спині, але чоловік не збирався її відпускати. – Мік! Припини зараз же! Адже я не лялька тобі!

– І що буде, як не припиню? – грайливим тоном спитав він, сподіваючись, що дівчина зрозуміє його.

– Тоді наша дружба на цьому припиниться! – серйозним тоном заявила Ліннея, продовжуючи вириватися з його хватки.

– Яка ж ти дурна… – жорстоко промовив чоловік і поставив дівчину на підлогу. А сам після цього схопив куртку і стрімко вийшов із номера, залишаючи її одну.

Мікаеля шалено вивела із себе остання загроза дівчини. Нічого дурнішого він від неї давно нічого не чув. Насилу стримуючись, щоб не зробити ще гірше в такій ситуації, чоловік просто покинув кімнату. Мік вирішив трохи провітритися і привести свої думки до ладу. Незважаючи на те, що за вікном без перерви падав сніг, чоловік вийшов на заднє подвір'я. Він побачив невелику альтанку, яка завдяки стінам не була сильно засніженою. Мікаель сів на холодну лаву і зрозумів, що не хотів повертатися назад раніше за вечірній час, щоб не зіткнутися з Ліннеєю. Після її останньої фрази щодо нього прийшло усвідомлення, що вони обох явно змінилося поняття «дружби» і «дружніх взаємин». І це була остання крапля його терпіння.

Дивлячись на бурхливу погоду, Мік зрозумів, що доля насправді підкинула йому шанс відкрити свої почуття і остаточно розставити всі крапки в їхніх взаєминах з дівчиною. І він обов'язково мав цим скористатися цього вечора. Бо продовжувати мучити і себе, і її було більше неможливим.

Прийнявши для себе це важливе рішення, чоловік зайшов усередину готелю і попрямував у бік бару. Замовивши собі філіжанку кави, Мікаель вирішив перечекати час до вечора, щоб дати собі можливість заспокоїтися. Він спостерігав, як метушилися працівники готелю у підготовці до свята. Тільки настрій чоловіка від цього ніяк не покращувався.

За півгодини до початку заходу всіх гостей попросили залишити хол та розійтися по своїх кімнатах. Міку не залишалося іншого виходу, як піднятися на поверх. Але коли він підійшов до них з Неї номером, то виявив, що дівчини там вже не було.

* * * * *

Ліннея залишилася стояти на своєму місці, розгублена від такої реакції чоловіка. Вона опустилася на підлогу і гірко заплакала. Їй здавалося, що тепер їхнє свято безнадійно зіпсоване цією сваркою. Дівчина вже зовсім не знала, як поводитися з цим чоловіком. Хоч вони й були давно дорослими людьми, а від студентської невпевненості не залишилося й сліду, але щоразу залишаючись наодинці з Мікаелем, вона почувала себе тим самим підлітком.

Коли сліз вже зовсім не залишилося, Нея попрямувала в душ, щоб хоч трохи прийти до тями. Їй не хотілося залишатися в новорічний вечір однією, тому вона прийняла складне для себе рішення відпочити самій, а можливо і знайти потрібну компанію на ніч.