У шахах може бути лише одна помилка: переоцінка противника.
(С. Тартаковер)
З коробки завжди приємно пахне. Звичайно, не так, як від яблучного пирога або ванільних булочок, які матуся пече в неділю. Швидше, як від старих книжок, що лежать у нас на горищі. Татко каже, це тому що і книги, і коробка зроблені з дерев. А ще він каже, що шестирічні дівчатка вже повинні знати, з чого робляться всі-всі речі на світі.
Але мені не хочеться знати, з чого вони зроблені. Мені більше подобається їх нюхати. Тому я обнюхую кожну фігуру, яку дістаю з коробки, перш ніж поставити її на шахівницю.
Це – пішак, а це – король. Слон зовсім не схожий на слона. Я бачила слонів на картинці: це така тварина з хоботом та великими вухами. Проте кінь без вершника виглядає як справжній.
Спочатку я розставляю в два ряди білі фігури, потім чорні. Ферзь завжди стоїть на полі свого кольору. Татко каже, що дотримуватися правил дуже важливо. Будь-яка помилка – це обман, а дурити не можна. Навіть коли граєш із самою собою. Особливо коли граєш із самою собою.
Раніше татко постійно грав зі мною. Але тепер він весь час проводить з матусею. Це тому, що матуся захворіла. У неї надувся живіт, а з носа іноді юшить кров. Це зовсім не добре – так каже тітка Алісія. Якось вона вигнала мене з кімнати, коли кров потекла у матусі не лише з носа, а й по ногах. Усі дуже перелякалися, особливо татко. Він викликав лікаря, і лікар просидів з матусею цілий день. А йдучи, сказав, що ще зарано.
– Що рано? – запитала я у тітки Алісії.
– Зарано твоєму братику з'являтися на світ, – відповіла вона.
З того часу татко не відходить від матусі, а я взнала, що дітей не приносить листоноша разом із ранковими газетами. Вони з'являються з матусиних животиків. Але я не хочу, щоб ця дитина з'явилася. Мені здається, якщо це станеться, татко з матусею більше не любитимуть мене так само сильно, як раніше.
Я роблю перший хід – білий пішак з е2 на е4. І відповідаю чорним: з е 7 на е5. Тепер пішаки стоять один проти одного.
Гра почалася.