Жила якось маленька фея і звали її Малинка. Вона була дуже хороброю, доброю і тендітною. В неї був маленький будиночок. В ньому було гарно, тепло і було багато їжі. Вона нанесла собі трохи хмизу і зробила з нього ліжко. А потім занесла сухого листя. І зробила з нього матрац, одяг і покривало. І ще зробила з гілочок двері.
Шапочки із жолудів були в неї тарілочки. Вона їла жолуді, грибочки, горішки, сунички. А пила вона ранішню росу.
Вона любила тварин і їх розуміла. Фея у красила свій гарний будиночок. Вона була красивою. Одного дня вона зустріла Кульбабку і Розу.
- Привіт друзі!
- Привіт!
- Що ви робите.
- Ні чого!!!- сказала Роза.
- Іди звідси!!!- сказала Кульбабка.
- Про що це ви.
- Ми з тобою не друзі. Бо тебе всі люблять і поважають, -Сказала Роза.
- А нас ні.
Малинка полетіла до дому. До неї прилетіла її сусідка. Вона спитала:
- Що з тобою.
- Мені всі заздрять і не дружать.
- Чому я з тобою дружу і не заздрю. Цілісінька правда.
- Дійсно це правда.
- Так це правда.
- Давай полетімо на поляну сплетемо вінки одне одному добре?
- Добре сусідко.
Вони полетіли сплели собі вінки і подарунки з квітів. І дружба була великою, що її не розіллє вода їх ніколи.
#270 в Різне
#48 в Дитяча література
#358 в Молодіжна проза
#60 в Підліткова проза
Відредаговано: 31.07.2020