Чарівне містечко. Автор: Олександра Босненко

На далекій планеті у безмежному космосі жила дівчинка Саго. Вона була незвичайною і дуже відрізнялася від своїх родичів У повсякденному житті їй бракувало спілкування, пригод та друзів. Не затишно було навколо і не цікаво. На цій планеті не прийнято було дружити та розважатися.

Навіть напередодні Нового року ніхто не готувався до свята. Весь час мешканці цієї планети тяжко працювали і майже не спілкувалися один з одним.

Тому і мріяла дівчинка про таке місце, де можна співати, малювати, розважатися та дружити. Адже була Саго дуже допитлива і творча.

Одного разу у вісні вона побачила чарівне місто, там було водночас і дуже цікаво і затишно. З тих пір Саго не полишала думки знайти таке місце у галактиці. Подорожуючи на своєму космольоті вона намагалася розгледіти щось подібне, але нічого не знаходила. От тільки одна єдина планета приваблювала її, вона була блакитною, майже непомітною, але такою гарною. Знаходилась та планета так далеко, що дістатися туди було неможливо. Якось Саго побачила падаючу зірку і загадала бажання потрапити на блакитну планету. Але навіть не підозрювала вона, що у Новий рік здійснюються бажання. Під час однієї з прогулянок невідомою силою занесло дівчинку крізь космічний простір у далеку країну на планеті Земля.

Опинилася Саго на галявині де гуляли діти. Вони дуже здивувалися, тому що побачили дівчинку з яскраво салатовим волоссям та у якомусь дивакуватому костюмі. Підбігли і почали її розглядати.

- Як тебе звати? – запитала Марійка.

- Саго, - відповіла прибулиця.

- А звідки ти? – питає Петрик.

- Я з далекої планети, вона знаходиться…, - почала говорити Саго. І тут всі діти почали сміятися.

- Ну досить фантазувати, - сказала Оленка, - тобі потрібно одягнутися, у нас так взимку не ходять, - і накинула на неї свій теплий шарф. Всі діти також поділилися хто чим міг.

Познайомившись, діти подружилися з цікавою дівчинкою і грали разом майже цілий день. Діти з цікавістю слухали розповіді Саго про далекий космос та про її життя.

А Саго, неймовірно щаслива, розпитувала про життя своїх нових друзів. Ввечері Оленка запросила  Саго піти до своєї бабусі, у якої гостювала на зимових канікулах. Вдома розповіла Саго про навчання в школі та свої захоплення. Саго дуже подобалися нові друзі та бабуся Оленки, вона була дуже привітною та доброю.

Цілий тиждень гостювала Саго у дивному для неї місці. Дуже воно їй подобалось. Адже тут були неймовірно гарні будинки, дуже красиві краєвиди та щирі і привітні люди. А чистота вулиць і краса лісу взагалі захоплювали подих. Саго помітила, що кожен у цьому місті займається улюбленою справою, всі люди працюють із задоволенням. А для відпочинку взагалі був цілий парк розваг. Тут кожен знаходив собі відпочинок до душі: діти гралися на майданчиках, дорослі гуляли по гарним алеям.

У зимовому лісі діти та дорослі розважалися катаючись з величезної гірки, а у місті був каток. Ще Саго помітила, що неймовірно чисте повітря у місті. А пов’язано це з тим, що замість звичайних машин у місті були тільки електромобілі, які майже безшумно доставляли своїх господарів туди, куди їм потрібно.

Не давало спокою Саго лише те, що десь далеко залишилися її родичі, які навіть і не здогадувалися про інше життя. Та, мабуть, і шукають її досі. Тож вирішила дівчинка повертатися додому і розповісти близьким про чудовий куточок на планеті Земля.

Коли Саго прощалася з друзями, то пообіцяла обов’язково повернутися. І на останок запитала:

- Скажіть любі друзі, яке ж ім’я у цього чудового міста?

- Знам’янка, - гордо відповів Петрик.

- Дякую вам за гостинність. Ваша Знам’янка чудова і неймовірно гарна!

Саго зникла на космольоті. Їй було дуже боляче покидати друзів і чудове місто, але вона раділа тому, що вже напевно знала про існування чудового маленького містечка, яке надихало на творчість і любов.

P.S.  Я вважаю, що у кожної людини на цій планеті має бути місце, де їй добре, де її люблять, та де вона може займатися улюбленою справою. Для мене – це моє рідне місто Знам’янка та моя сім’я.